Собо́р Пари́зької Богома́тері (Нотр-Дам-де-Парі) (фр. Notre Dame de Paris) — собор у Парижі (Франція), присвячений Діві Марії, матері Ісуса Христа, кафедральний храм Паризької архідіоцезії. Один з найпрекрасніших витворів готичного мистецтва. Стоїть на острові Сіте, на місці першої християнської церкви Парижа, базиліки Святого Стефана. Ця церква була побудована на місці галло-римського храму Юпітерові, що стояв тут за часів римської влади. Собор є п'ятинефною базилікою. Висота будівлі становить 35 м, довжина — 130 м, ширина — 48 м. Висота дзвіниць — 69 м, вага дзвона Емануель у східній вежі — 15 тонн.
У соборі вбачається подвійність стилістичних впливів: з одного боку, присутні відгомони романського стилю Нормандії з властивою йому могутньою і щільною єдністю, а з другого — використання новаторських архітектурних досягнень готичного стилю, який додає будівлі легкості й створює враження простоти вертикальної конструкції і вагової опори будови (хоч він ...Читати далі
Собо́р Пари́зької Богома́тері (Нотр-Дам-де-Парі) (фр. Notre Dame de Paris) — собор у Парижі (Франція), присвячений Діві Марії, матері Ісуса Христа, кафедральний храм Паризької архідіоцезії. Один з найпрекрасніших витворів готичного мистецтва. Стоїть на острові Сіте, на місці першої християнської церкви Парижа, базиліки Святого Стефана. Ця церква була побудована на місці галло-римського храму Юпітерові, що стояв тут за часів римської влади. Собор є п'ятинефною базилікою. Висота будівлі становить 35 м, довжина — 130 м, ширина — 48 м. Висота дзвіниць — 69 м, вага дзвона Емануель у східній вежі — 15 тонн.
У соборі вбачається подвійність стилістичних впливів: з одного боку, присутні відгомони романського стилю Нормандії з властивою йому могутньою і щільною єдністю, а з другого — використання новаторських архітектурних досягнень готичного стилю, який додає будівлі легкості й створює враження простоти вертикальної конструкції і вагової опори будови (хоч він є каркасом опори будови, видно його лише ззовні).
15 квітня 2019 року в Нотр-Дам-де-Парі сталася сильна пожежа, внаслідок якої обвалився шпиль та згоріло повністю дві третини даху собору.
Собор був спланований у ХІІ ст. Морісом де Сюллі. У 1163 році, під час правління короля Франції Людовика VII, було закладено перший камінь фундаменту, але розділяється думка про те хто саме — єпископ Моріс де Сюллі або Папа Олександр III його заклав. Будівництво тривало понад сто років. За задумами, він мав приймати всіх мешканців тогочасного Парижа (10 000 осіб), але за час будівництва кількість мешканців міста збільшилось у декілька разів.
Будівництво західного фасаду з його видатними двома баштами почалося приблизно у 1200 році, перш ніж було закінчено центральний неф — прохід до вівтаря. За період будівництва змінилося багато архітекторів, про що свідчать стилі, що відрізняються один від одного, а також різна висота західної сторони і веж. Вежі були закінчені в 1245 році, а весь собор — у 1345 році.
У часи Людовіка XIV, наприкінці XVII століття собор пережив серйозні зміни: могили і вітражі були зруйновані. Під час французької революції в кінці XVIII століття багато що зі скарбів собору було зруйновано або вкрадено, проте великі дзвони собору уникнули долі бути перелитими на метал; сам собор використовувався як продовольчий склад.
Реставрація була почата в 1841 році під керівництвом архітектора Ежена Віоле-ле-Дюка (1814—1879). Цей талановитий паризький архітектор-реставратор також займався реставрацією Лаонського і Ам'єнського соборів, фортеці Каркассон на півдні Франції і готичної церкви Сент-Шапель. Відновлення тривало 23 роки і включало будівництво шпилю. Однією з його ідей була і галерея химер.
Собор був місцем суспільного життя міста. Його оточували численні лавки та ятки, де продавали різноманітні товари. Купці тут укладали угоди, а світські дами приходили похизуватись своїм вбранням. Також тут обмінювались новинами та плітками. Тут влаштовували танці та карнавали, грали у м'яч. Під час небезпеки в соборі знаходили притулок мешканці сусідніх селищ не тільки зі своїми пожитками, а навіть і з худобою. Також в соборі професори читали лекції своїм студентам, роблячи перерву для богослужінь.
Святині
У Соборі Паризької Богоматері зберігаються наступні святині: Терновий вінець Ісуса Христа, який згідно з Євангеліями, був покладений на Його голову римськими воїнами під час наруги над Ним; найбільша з відомих частин Чесного та Животворного Хреста, на якому Ісуса було розіп'ято; а також один із цвяхів, якими Його прибивали до Хреста. Крім того, в Соборі зберігається туніка короля Людовика IX Святого (вважається, що саме в цій туніці (і босоніж) Людовик зустрічав Терновий вінець).
Пожежа 15 квітня 2019 року15 квітня 2019 року о 18:50 за середньоєвропейським часом у соборі почалася масштабна пожежа, унаслідок якої стався обвал шпиля та даху споруди. Пожежу було локалізовано вранці 16 квітня.[1][2]
↑ У Парижів горить Собор Паризької Богоматері /ВВС-норвини, 15.4.2019/. Архів оригіналу за 16 квітня 2019. Процитовано 15 квітня 2019. ↑ Important incendie en cours dans la cathédrale Notre-Dame de Paris. LeMonde.fr. 15 avril 2019. Процитовано 15 avril 2019.
Коментувати