Дім Інвалідів (фр. Les Invalides) — комплекс будівель та споруд у VII окрузі Парижа, що охоплює музеї, монументи, є пам'яткою військової історії Франції. Тут розміщуються Музей армії, Музей планів та рельєфів, Музей сучасної історії, а також місця поховання визначних військовиків Франції, включаючи Наполеона. Найважливіші будівлі — Дім Інвалідів, Собор та церква Святого Людовика.
Притулок для солдатів-ветеранів як окремий заклад виник у період правління Людовика XIV. 24 листопада 1670 року за його наказом був створений притулок та шпиталь для постарілих і хворих солдатів. У 1671 він вирішив збудувати Дім Інвалідів — притулок для ветеранів своїх війн. Керував роботами архітектор Лібераль Брюан.
У 1674 в будинку з'явились перші пансіонери. 1676 року будівництво було повністю завершене, фасад споруди мав довжину 196 метрів, а в комплексі налічувалося 15 внутрішніх двориків, найбільший з яких був курдонером («двором слави») для військових парадів.
У 1677 розпочато будівництво церкви Сен-Луї-дез-Інвалід, що надалі розділилася на Солдатську церкву та Купольну церкву. Будівництво було завершено в 1706 архітектором Жулем Ардуен-Мансаром.
У кінці 17 століття Будинок Інвалідів був як справжнє місто в мініатюрі, життя у якому проходило згідно з церковними правилами та військовим статутом. Тут мешкало 4000 ветеранів.
Мешканці Будинку Інвалідів були об'єднані в роти під керівництвом офіцерів і працювали у швацькій та гобеленній майстернях, а також в майстерні з розмальовування гравюр.
У будинках нині розташовується Національний готель інвалідів (фр. Hôtel national des Invalides) — державна установа для інвалідів війни. Установа складається з будинку пристарілих, медичного, хірургічного центру та консультативного медичного центру.
Коментувати