Вільгельм I Оранський, засновник Нідерландів

Територія Нідерландів була заселена ще з останнього льодовикового періоду, коли на її території була тундра з бідною рослинністю. Найстарішим слідам людської діяльності нараховується приблизно 100 тисяч років. Перші жителі були мисливці та збирачі. У кінці льодовикового періоду територія була заселена різноманітними палеолітичними групами. Близько 10 тисяч років тому на території країни проживали мезолітичні племена, а в останні декілька тисячоліть настала залізна доба з відносно високим рівнем життя[1].

Під час приходу в ці краї римлян, Нідерланди були заселені германськими племенами. Це були тубанти, канінефати та фризи, які оселились тут близько 600 років до н. е. Кельтські племена, як-от ебурони та менапії, заселили південь країни. На початку римської колонізації в країну також прибули німецькі племена батави та токсандри. У період Римської імперії південна частина сучасних Нідерландів була окупована римлянами й стала частиною провінції Белгіка, а пізніше — провінцією Нижня Германія.

Територія Нідерландів знаходиться на невеликій висоті над рівнем моря і впродовж середньовіччя морські шторми та повені з регулярною частотою спричинювали величезні матеріальні збитки та навіть змінювали місцевий ландшафт. Наприклад, в середині XII — наприкінці XIII ст. процеси ерозії прибережної смуги та катастрофічні повідь Всіх святих 1170 року та повідь Святої Люсії 1287 року зруйнували сухопутний бар'єр між Північним морем та внутрішніми озерами, внаслідок чого прісноводне озеро Флево на 700 років перетворилося на солоний морський лиман Зейдерзее. І лише в XX столітті з винайденням нових інженерних технологій країна відвоювала у моря велику кількість нових територій у ході однойменного проєкту Зейдерзе, перетворивши морську затоку на прісноводне озеро Ейсселмер.

 

Колоніальна Яванська війна, 1830

У середньовіччя, Нижні країни, які приблизно включають сучасні Бельгію та Нідерланди, включали в себе різні графства, герцогства та єпархії, що входили до складу Священної Римської імперії. Вони були об'єднані в одну державу під владою Габсбургів в XVI столітті. Після поширення кальвінізму настала Контрреформація, що привела до розпаду країни. Намагання іспанського короля Філіпа II централізувати державу призвели до повстання проти іспанського панування під керівництвом Вільгельма I Оранського. 26 липня 1581 року була проголошена незалежність країни, офіційно визнана іншими державами тільки після Восьмидесятилітньої війни 1568–1648 років. У роки війни за незалежність почалася Золота доба Нідерландів, період економічного та культурного процвітання, яке продовжувалось все XVII століття.

 

Бомбардування Роттердама

Після припинення французької окупації на початку XIX століття, Нідерланди перетворились на монархію під владою Оранської династії. В 1830 році Бельгія остаточно відділилась від Нідерландів й стала самостійним королівством. Люксембург набув незалежності в 1890 році. Під тиском ліберальних політиків країна в 1848 році була перетворена в парламентську демократію з конституційним монархом. Такий політичний устрій зберігся і досі, з невеликою перервою під час німецької нацистської окупації.

У ході Першої Світової війни Нідерланди зберігали нейтралітет.

Під час Другої світової війни Нідерланди протягом 5 років були окуповані Німеччиною. Під час німецького вторгнення Роттердам зазнав бомбардування, був майже повністю зруйнований центр міста. В роки окупації жертвами голокосту стало близько 50 тисяч нідерландських євреїв. Після війни почалось швидке відновлення країни, чому допомагав план Маршалла, організований США. Завдяки цьому Нідерландам швидко вдалось стати сучасною індустріальною державою. Державну незалежність набули й колишні колонії — Індонезія та Суринам. У результаті масової імміграції з Індонезії, Туреччини, Марокко, Суринама та Нідерландських Антильських островів країна стала "плавильним котлом" культур з великою часткою мусульман серед населення.

25 березня 1957 року Нідерланди стали одними із засновників Європейського Союзу. В 1960-ті — 1970-ті роки пройшли великі соціальні та культурні зміни, населення отримало широкі соціальні права, пільгові виплати стали одними з найбільших у світі. У червні 2005 року на референдумі по Євроконституції більше половини нідерландців проголосували проти її прийняття. Таким чином держава стала другою, що відкинула проєкт єдиної Конституції ЄС після Франції.