Deutschland

Німеччина
Pascal Dihé - CC BY-SA 4.0 Neil Mercer - CC BY-SA 4.0 Konrad Lackerbeck - CC BY-SA 2.5 Jerzy Strzelecki - CC BY-SA 3.0 Tgel79 - CC BY-SA 4.0 Magnus Manske - CC BY-SA 3.0 Jerzy Strzelecki - CC BY-SA 3.0 Heribert Pohl --- Thanks for half a million clicks! from Germering bei München, Bayern - CC BY-SA 2.0 Hinnerk Haardt - CC BY-SA 2.0 Softeis - CC BY-SA 3.0 Aleksandr Zykov from Russia - CC BY-SA 2.0 D'oh Boy - CC BY 2.0 Tgel79 - CC BY-SA 4.0 F.A. Mac Donald, Inverness, Nova Scotia, Canada - Public domain D'oh Boy - CC BY 2.0 Thomas Robbin - CC BY-SA 3.0 Magnus Manske - CC BY-SA 3.0 Christian Wolf (www.c-w-design.de) - CC BY-SA 3.0 de Magnus Manske - CC BY-SA 3.0 SusiMarx - CC BY-SA 4.0 Dl.mooz - Public domain A.Landgraf - CC BY-SA 4.0 Christian Wolf (www.c-w-design.de) - CC BY-SA 3.0 de The original uploader was AlterVista at German Wikipedia. - CC BY-SA 3.0 M.Dirgėla - CC BY-SA 3.0 Hackercatxxy - CC BY-SA 4.0 Genadij Etus - CC BY-SA 4.0 dronepicr - CC BY 2.0 A.Landgraf - CC BY-SA 4.0 Gryffindor - Public domain D'oh Boy - CC BY 2.0 Dagmar Dinkelacker - CC BY-SA 3.0 No machine-readable author provided. Popie~commonswiki assumed (based on copyright claims). - CC BY-SA 3.0 Rolf Kranz - CC BY-SA 4.0 Je-str - CC BY-SA 3.0 BeneFoto - CC BY-SA 4.0 Eric Pancer (Flickr user: vxla) - CC BY 3.0 Ansgar Koreng - CC BY-SA 3.0 de M.Dirgėla - CC BY-SA 3.0 Holger.Ellgaard - CC BY 3.0 Olavfin - FAL Genadij Etus - CC BY-SA 4.0 mlaiacker - CC BY-SA 3.0 Ustill - CC BY-SA 3.0 de Hinnerk Haardt - CC BY-SA 2.0 Bgabel - CC BY-SA 3.0 Holger Weinandt - CC BY-SA 3.0 No machine-readable author provided. Michielvd assumed (based on copyright claims). - CC BY-SA 3.0 Inzeller Touristik GmbH - CC BY-SA 4.0 Aleksandr Zykov from Russia - CC BY-SA 2.0 Xocolatl - CC BY-SA 4.0 No images

Context of Німеччина

Німе́ччина (нім. Deutschland), офіційна назва — Федерати́вна Респу́бліка Німе́ччина (нім. Bundesrepublik Deutschland) — держава в Центральній Європі, демократична федеративна республіка. Складається з 16 федеральних земель. Столиця і найбільше місто країни — Берлін. Займає площу 357 588 км². Клімат помірний сезонний. Населення — 83,13 млн осіб. Член Європейського Союзу та НАТО. Країна з найбільшою кількістю населення і найбільшим рівнем економіки в Європейському Союзі. Провідна політична сила на Європейському континенті, технологічний лідер у багатьох галузях. Німеччина є другим за популярністю місцем міграції у світі, поступаючись тільки США.

Місце стародавньої Германії було населено різними германськими племенами за свідченням документів ще до 100 р. н. е. Протягом великого переселення народів германці поширились на південь, встановивши успішні королівства в значній частині Європи. Починаючи з X століття, германські території ...Читати далі

Німе́ччина (нім. Deutschland), офіційна назва — Федерати́вна Респу́бліка Німе́ччина (нім. Bundesrepublik Deutschland) — держава в Центральній Європі, демократична федеративна республіка. Складається з 16 федеральних земель. Столиця і найбільше місто країни — Берлін. Займає площу 357 588 км². Клімат помірний сезонний. Населення — 83,13 млн осіб. Член Європейського Союзу та НАТО. Країна з найбільшою кількістю населення і найбільшим рівнем економіки в Європейському Союзі. Провідна політична сила на Європейському континенті, технологічний лідер у багатьох галузях. Німеччина є другим за популярністю місцем міграції у світі, поступаючись тільки США.

Місце стародавньої Германії було населено різними германськими племенами за свідченням документів ще до 100 р. н. е. Протягом великого переселення народів германці поширились на південь, встановивши успішні королівства в значній частині Європи. Починаючи з X століття, германські території утворили центральну частину Священної Римської імперії. Протягом XVI століття північно-германські регіони стали центром протестантської реформації, тоді як південні та західні залишались у католицькій вірі. Ці дві фракції зіткнулись між собою під час Тридцятилітньої війни. Окупація протягом наполеонівських воєн та зростання популярності пангерманізму всередині Німецького союзу призвело в 1871 році до об'єднання німецьких держав навколо Пруссії в Німецьку імперію. Після німецької революції в 1918—1919 роках і згодом капітуляції в Першій світовій війні Імперія стала Веймарською республікою в 1918 році, та була поділена за Версальським договором. Під час Великої депресії був оголошений Третій Рейх в 1933 році. Далі був період націонал-соціалізму та Друга світова війна. Після закінчення Другої світової війни США, СРСР, Велика Британія та Франція взяли верховну владу на території Німеччини у свої руки та поділили її на зони окупації. Через те, що держави-переможці в цілому не змогли дійти згоди про спільний спосіб дій щодо Німеччини, у межах окупаційних зон західних держав була утворена Федеративна Республіка Німеччини, а в межах радянської зони окупації, — Німецька Демократична Республіка. Обидві держави були конституйовані у 1949 р. У 1990 році Німеччина відновила єдність.

Член Європейського Союзу, НАТО і «Великої сімки», претендує на постійне членство в Раді Безпеки ООН.

Країна має четверту найбільшу у світі економіку за ВВП і п'яту найбільшу за паритетом купівельної спроможності. Це другий найбільший у світі експортер і третій найбільший імпортер товарів. Країна досягла дуже високих стандартів життя і має всесторонню систему соціального забезпечення. Німеччина — батьківщина багатьох знаменитих науковців та винахідників і відома своєю культурною та політичною історією.

More about Німеччина

Basic information
  • Currency Євро
  • Native name Deutschland
  • Calling code +49
  • Internet domain .de
  • Speed limit 0
  • Mains voltage 230V/50Hz
  • Democracy index 8.68
Population, Area & Driving side
  • Population 83149300
  • Область 357587
  • Driving side right
Історія
  • Докладніше: Історія Німеччини
     
    Диск із Небри, близько 1600 років до н. е., знайдений на території сучасної землі Саксонія-Ангальт

    Територія сучасної Німеччини була заселена щонайменше 600 000 років тому. З присутністю давніх людей вчені пов'язують знахідки гейдельберзької людини в Мауері й неандертальців у Неандерталі. До епохи Ашель відносять окремі знахідки каменів, які, можливо, мають сліди обробки. На півдні Німеччини у верхньому палеоліті була поширена культура Мадлен, на півночі — гамбурзька та аренсбурзька культури. Протягом тисячоліть племена первісних мисливців і рибалок кочували в районах долин повноводних річок і освоювали північні окраїни, прилеглі до морського узбережжя Балтійського моря[1].

    ...Читати далі
    Докладніше: Історія Німеччини
     
    Диск із Небри, близько 1600 років до н. е., знайдений на території сучасної землі Саксонія-Ангальт

    Територія сучасної Німеччини була заселена щонайменше 600 000 років тому. З присутністю давніх людей вчені пов'язують знахідки гейдельберзької людини в Мауері й неандертальців у Неандерталі. До епохи Ашель відносять окремі знахідки каменів, які, можливо, мають сліди обробки. На півдні Німеччини у верхньому палеоліті була поширена культура Мадлен, на півночі — гамбурзька та аренсбурзька культури. Протягом тисячоліть племена первісних мисливців і рибалок кочували в районах долин повноводних річок і освоювали північні окраїни, прилеглі до морського узбережжя Балтійського моря[1].

    В мезоліті на півдні та центрі Німеччини виявлена тарденуазька і азильська культури, в той час як на півночі — культури Лінгбі й Маглемозе. У неоліті на території Німеччини поширилася культура лінійно-стрічкової кераміки, з носіями якої пов'язують розвиток ручного землеробства і перехід до скотарства. На зміну їм прийшли коло культур накольчато-стрічкової кераміки, представлені рядом локальних варіантів. Енеоліт і бронзовий вік характерний культурою лійчастого посуду, шнурової кераміки, культурою дзвоноподібних келихів, аллербергською культурою на Середньому Рейні[1][2].

    У ранню залізну добу більшу частину території Німеччини займала ясторфська культура, західні області — культури групи Харпштедт-Нінбург, південні — латенської культури і пов'язані з ними групи. В цей період відбулось знайомство прадавніх племен із металургією, чому сприяла наявність болотної залізної руди. Зі знахідками ясторфської культури вчені пов'язують племена стародавніх германців. Вийшовши з півдня Скандинавії та узбережжя Балтійського та Північного морів, германці зайняли басейни Везера і Одри, проникаючи на південь до Дунаю. У результаті цього вони стали межувати з кельтами на заході, іранськими, балтійськими та слов'янськими племенами на сході та півдні. Перші свідчення про германців у писемних джерелах належать давньогрецькому мандрівнику та вченому Піфею з Массалії[1][2][3].

    Германські племена (100—500 рр.)
     
    Міграції в Європі (100—500 рр.)

    В середині I століття землі, розташовані на захід від Рейну, а пізніше й частина територій на південь від Дунаю завдяки військовим походам Юлія Цезаря увійшли до складу Римської держави. Римляни, керовані своєю експансіоністською політикою, спробували поширити свій вплив і на інші території. Однак спроба виявилась невдалою: у 9 році до н. е. римське військо зазнало нищівної поразки від об'єднаних германських племен, очолюваних вождем племені херусків Армінієм. На момент написання Тацитом своєї праці «Германія», німецькі племена мешкали уздовж Рейну і Дунаю, займаючи більшу частину сучасної Німеччини. Певні регіони все-таки потрапили під владу Риму, на них було утворено провінції Белгіка, Галлія, Верхня й Нижня Германія, Реція та Норік. Засновані римлянами міста, зокрема Аугсбург, Кельн, Майнц, Трір, в подальшій історії стали важливими політичними та економічними центрами.[2][4][5]

    У III столітті на території Німеччини виникла низка великих західногерманських племен: франки, сакси, англи, лонгбарди, алемани, бургунди та інші. Будучи сильними воїнами, германці залучались римлянами у військових цілях, а невдовзі отримали дозвіл оселятися у прикордонній зоні імперії та отримувати римське громадянство. Такий захист швидко перетворився на загрозу, коли сам Рим став залежним від варварів. Германські воєначальник та військові частини все частіше вирішували долю імператорів, доки врешті-решт 476 року полководець Одоакр не скинув останнього римського правителя. Одночасно відбувалось Велике переселення народів, в V столітті племена готів, вандалів, франків, саксонців та інших створили на території розваленої Західної Римської імперії власні королівства.[6] До VI століття землі на схід від Ельби були залишені германцями, а дану територію заселили західнослов'янські племена полабів, лютичів та ободритів. Слід зазначити, що полабські слов'яни заснували велику кількість замків і поселень, які згодом стали німецькими містами: Любеч (Любек), Зверін (Шверін), Будишин (Бауцен), Бранібор (Бранденбург).[7]

    Франкська держава та Священна Римська Імперія (962—1806 рр.)
     
    Мапа Священної Римської Імперії 10 століття
     
    Східне Франкське королівство 843 року.

    Після розпаду Римської імперії у Західній Європі утворилося Франкська держава, яка через три століття, при Карлі Великому, досягла піку могутності й перетворилася на імперію (800). Вона охоплювала території кількох сучасних держав, зокрема Німеччини. У країні відбувався процес утвердження католицизму, становлення системи великого феодального землеволодіння, а маси сільського населення ставали залежними від сеньйора.[8] Єдина держава проіснувала недовго — у 843 році онуки правителя поділили її між собою на 3 королівства.

    Історія Німеччини переплетена із історією її східної частини, яка дісталась Людовіку Німецькому із династії Каролінгів. Обраний правителем Генріх Птахолов став засновником вже Саксонської династії. Після компромісів та погроз застосування сили його королівську владу визнала Баварія та Швабія, лотаринги та племена полабських слов'ян. Важливим чинником, що сприяв зміцненню позицій центральної влади, стала необхідність відсічі нападам угорців і вікінгів. Оттону Великому вдалось перемогти угорців у битві на Лехському полі, поклавши край їхній експансії на німецькі землі. Невдовзі, 2 лютого 962 року, Папа римський коронував його імператорською короною. Ця подія вважається традиційною датою заснування Священної Римської Імперії.[9]

    Новоутворена імперія простягнулася від Рейну на заході до Ельби на сході і від Північного моря до Альп, будучи станом на початок XI століття наймогутнішою державою Західної Європи. В роки правління імператорів із Салічної династії до її складу приєднали Бургундію та північну Італію, васальну залежність визнала Чехія. Посилилась роль великих феодалів, які набуваючи все більшу судову та адміністративну владу, починають відігравати самостійну політичну роль. Це стало причиною децентралізації держави. Хоча імператори намагалися боротися з даними тенденціями, опираючись на лицарство та мешканців міст, але разом із тим йшли на поступки знаті, аби заручитися її підтримкою в боротьбі з папством.[10]

     
    Мініатюра з хроніки XV століття «Видобуток руди»

    Під час правління Гогенштауфенів (1138—1254), німецькі князі поширили свій вплив далі на схід і на південь, тобто на землі, що належали слов'янам; німецькі правителі заохочували утворення поселення колоністів та проводили політику германізації. Незважаючи на посилення феодальної роздробленості, мав місце значний економічний підйом. В цей час північнонімецькі міста, які входили до Ганзейського союзу, багатіли завдяки прибутковій торгівлі. Велика равенсбурзька торгова асоціація, що існувала на півдні Німеччини, мала аналогічну мету. Зростання товарно-грошових відносин викликало зміни в аграрному ладі. Феодали, прагнучи збільшити свої доходи, переводили селян на натуральні і грошові оброки. Замість колишньої системи панщини вводилися нові форми організації господарства та експлуатації селян, що передбачали послаблення і ліквідацію особистої залежності.

    У першій половині XIV століття відбулось різке скорочення чисельності населення, причиною чого став Великий Голод 1315 року, за ним послідувала пандемія чуми, відома як Чорна Смерть (1348—1350). Але навіть вони не змогли перешкодити розквіту середньовічних німецьких міст, бурхливому росту ремесел і торгівлі, розвитку цехового ладу. Розвинувся інститут рейхстагу, який набув статусу інституту законодавчої влади і з 1489 року став поділятися на три курії. Зміни відбувались у державному управлінні. Затверджена в 1356 році імператором Карлом IV Люксембурзьким Золота булла ввела новий порядок обрання німецького короля колегією семи імперських курфюрстів[11]. Наприкінці XV століття в гірничій справі, текстильній промисловості, книгодрукуванні Німеччини зародилися ранні форми мануфактури, почало складатися товарне виробництво. Німецькі художники, інженери і вчені розробили широкий спектр методів, аналогічних тим, які використовувалися італійськими майстрами та інженерами Венеції, Флоренції, Генуї. Мистецькі та культурні центри Німеччини дали плеяду талановитих художників, зокрема Ганса Гольбейна і його сина, а також Альбрехта Дюрера. Відкриття Йоганном Гутенбергом книгодрукування заклало основу для перетворення освіти на масову[12].

    Німецький союз та імперія
     
    Німецький союз 1815 року

    Таке становище зберігалося до 1806 року, коли німецький кайзер Франц II, який якраз перед цим, у 1804-у, став також кайзером австрійської багатонаціональної держави, покинув престол під тиском французького імператора Наполеона. При Наполеоні Бонапарті кількість німецьких князівств і вільних міст значно скоротилася. Віденський конгрес сприяв подальшому об'єднанню Німеччини, внаслідок чого з 38 німецьких держав утворився вільний Німецький союз під верховенством Австрії. Після революції 1848 року став назрівати конфлікт між Пруссією і Австрією. Це призвело до війни 1866 року, в якій Пруссія здобула перемогу і приєднала кілька німецьких князівств. Німецький союз розпався.

    У 1868 році був створений Північнонімецький союз на чолі з президентом — королем Пруссії. 1871 року Рейхстаг проголосив президента Північнонімецького Союзу, прусського короля Вільгельма I Гогенцоллерна, імператором Німеччини, канцлером якої був призначений Отто фон Бісмарк.

    Новітній період

    1914 року Німеччина вступила в Першу світову війну, програш у якій привів до краху імперії і створення так званої Веймарської республіки.

    1933 року канцлером Німеччини призначений вождь Німецької націонал-соціалістичної робітничої партії Адольф Гітлер, при якому Німеччина проводила агресивну експансіоністську і реваншистську політику, яка в 1939 році призвела до Другої світової війни.

    Після того, як Німеччина зазнала поразки у Другій світовій війні, її державність була призупинена, від території Німеччини відокремлені великі території, а решта була розділена на 4 зони окупації: радянську, американську, британську та французьку. 1949 року на територіях американської, британської та французької зон окупації створена Федеративна Республіка Німеччина (ФРН), на території радянської зони окупації — Німецька Демократична республіка (НДР).

    Берлінський мур
     
    Берлінський мур, фото 1986 року
    Докладніше: Берлінський мур

    1959 року у НДР почалася колективізація сільського господарства та роздержавлення численних дрібних підприємств. До 1960 року приватне володіння землею довели від 52 % у 1958 до 8 %. На підтримку Східної Німеччини Микита Хрущов вимагав від західних держав фактичного її визнання, погрожуючи закрити доступ до Західного Берліна. Однак до 1970-х років «захід» відмовлявся визнати НДР, наполягаючи на об'єднанні Німеччини відповідно до повоєнних домовленостей. Водночас все більше мешканців Східної Німеччини (НДР) іммігрувало у Західну (ФРН), 1961 року — близько 207 тисяч громадян. У серпні того самого року уряд НДР, аби блокувати потік біженців, наказав спорудити бетонний мур і загородження з колючого дроту між Східним і Західним Берліном.

    Об'єднання Німеччини
     
    Берлінський мур під час його падіння в 1989 році з Бранденбурзькими воротами на задньому плані

    1985 року близько 400 тисяч громадян НДР подали заяву про видачу постійної виїзної візи. Представники інтелігенції та церковні діячі вже відкрито критикували режим за відсутність політичних і культурних свобод. Невдоволення більшості східнонімецьких громадян урядом досягло кульмінації 1989 року. У той час, коли сусідні держави намагались лібералізувати свої режими, Соціалістична єдина партія Німеччини вітала жорстоке придушення демонстрації китайських студентів у червні 1989 на площі Тяньаньмень. Наприкінці того самого року громадянське невдоволення вилилося в колосальні демонстрації протесту в самій НДР.

    У березні 1990 року громадяни НДР взяли участь у перших виборах за останні 58 років. Перемогу здобув блок партій, близький до західнонімецького Християнсько-демократичного союзу, який виступав за об'єднання Німеччини. Першим обраним прем'єр-міністром НДР став Лотар де Мезьєр, під його керівництвом здійснені важливі зміни, зокрема відновлені 5 федеральних земель (ліквідовані 1952 року), а 3 жовтня 1990 року НДР припинила самостійне існування і була включена до складу ФРН.

    Сучасність
     
    Нова валюта євро (див. т. німецькі монети євро) увійшла в обіг у Німеччині від 1 січня 2002 року[13]

    На підставі Бонн-Берлінського акту, прийнятого парламентом 10 березня 1994 року, Берлін знову став столицею об'єднаної Німеччини, в той час як Бонн отримав унікальний статус Bundesstadt — місто федерального значення зі збереженням низки федеральних міністерств[14][15]. Перенесення уряду завершилося 1999 року.

    Після возз'єднання Німеччина почала відігравати активнішу роль у діяльності Європейського Союзу і НАТО. Країна скерувала свої війська для забезпечення стабільності на Балканах і надіслала свій миротворчий контингент в Афганістан[16]. Ці дії були сприйняті неоднозначно, оскільки відповідно до післявоєнних домовленостей, Німеччина мала право на розгортання військ тільки для оборонних цілей. Розгортання ж військ на чужих територіях не підпадало під оборонні положення, однак парламентське голосування з цього питання легалізувало участь Німеччини саме у миротворчому контексті.

    2005 року Анґела Меркель обрана першою жінкою-канцлером Німеччини. У період з 2005 по 2009 рік вона стояла на чолі, так званої, «Великої коаліції»[en], яку підтримувала її власна парламентська група (у складі ХДС і ХСС) та соціал-демократична партія (СДПН). Після загальних виборів 27 вересня 2009 року Меркель сформувала нинішній коаліційний уряд, у якому Соціал-демократичну партію замінила Вільна демократична партія (ВДП).

    а б в ГЕРМАНИЯ • Большая российская энциклопедия - электронная версия. bigenc.ru. Архів оригіналу за 2 лютого 2018. Процитовано 2 лютого 2018.  а б в Шульце, Гаген (2010). Історія Німеччини (укр.). Видавництво "Наука". ISBN 9789669697264. Архів оригіналу за 3 February 2018. Процитовано 2 лютого 2018.  ДРЕВНЕЙШЕЕ НАСЕЛЕНИЕ ГЕРМАНИИ: В южной и центральной областях современной Германии человек поселился. texts.news (англ.). Архів оригіналу за 2 лютого 2018. Процитовано 2 лютого 2018.  Modi, J. J. (1916). The Ancient Germans: Their History, Constitution, Religion, Manners and Customs. The Journal of the Anthropological Society of Bombay 10 (7): 647. «Raetia (modern Bavaria and the adjoining country)»  Rüger, C. (2004) [1996]. Germany. У Bowman, Alan K.; Champlin, Edward; Lintott, Andrew. The Cambridge Ancient History: X, The Augustan Empire, 43 B.C. - A.D. 69. Volume 10 (вид. 2nd). Cambridge University Press. с. 527–28. ISBN 0-521-26430-8.  Bowman, Alan K.; Garnsey, Peter; Cameron, Averil (2005). The crisis of empire, A.D. 193–337. The Cambridge Ancient History 12. Cambridge University Press. с. 442. ISBN 0-521-30199-8.  Племена Середньої та Північно-Східної Європи (VI—I ст. до н. е..). Архів оригіналу за 30 квітня 2010. Процитовано 5 березня 2011.  Wolfram, Herwig (1997). The Roman Empire and its Germanic Peoples. California University Press. с. 11–13.  McBrien, Richard (2000). Lives of the Popes: The Pontiffs from St. Peter to Benedict XVI. HarperCollins. с. 138.  ГЕРМАНИЯ • Большая российская энциклопедия - электронная версия. bigenc.ru. Архів оригіналу за 2 лютого 2018. Процитовано 5 лютого 2018.  Fulbrook 1991, p. 27. Eisenstein, Elizabeth. (1980). The printing press as an agent of change. Cambridge University Press, pp. 3–43. Andrews, Edmund L. (1 January 2002). Germans Say Goodbye to the Mark, a Symbol of Strength and Unity. The New York Times. Архів оригіналу за 14 травня 2011. Процитовано 26 квітня 2010.  (нім.) Landtag einstimmig gegen Komplettumzug WDR; 14 September 2006. (нім.) Deutschlands heimliche Hauptstadt Landtag einstimmig gegen Komplettumzug [Архівовано 10 жовтня 2007 у Wayback Machine.] WDR; 20 June 2006. Dempsey, Judy. Germany is planning a Bosnia withdrawal International Herald Tribune. 31 October 2006. Retrieved 30 November 2006.
    Read less

Phrasebook

Привіт
Hallo
світ
Welt
Привіт Світ
Hallo Welt
Дякую
Vielen Dank
до побачення
Auf Wiedersehen
Так
Ja
Ні
Nein
Як ти?
Wie geht es dir?
Добре, дякую
Gut, Danke
Скільки це коштує?
Wie viel kostet das?
Нуль
Null
Один
Einer

Where can you sleep near Німеччина ?

Booking.com
487.376 visits in total, 9.187 Points of interest, 404 Місця призначення, 2 visits today.