По́реч (хорв. Poreč, італ. Parenzo, лат. Parentium) — місто в Хорватії, на західному узбережжі півострова Істрія. Центральна історична частина міста з Євфразієвою базилікою внесена до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Місто пов'язане регулярним міжміським автобусним сполученням з великими хорватськими містами, а також з Італією та Словенією.
Місто пов'язане прибережними шосе з містами Ровінь, Пула та Умаг, а також з Рієкою і через неї — з усією Хорватією. Колись великий і важливий порт нині обслуговує головним чином туристів.
Пореч, як і вся хорватська Істрія, багатонаціональний (хорвати, словенці, італійці, серби, албанці) і традиційно дуже терпимий до різних культур. Багато жителів визначають свою національність як «істрієць».
Туризм приносить більшу частину доходів міста. Крім туристичного обслуговування населення зайнято в рибальстві, рибопереробній, харчовій промисловості та сільському господар...Читати далі
По́реч (хорв. Poreč, італ. Parenzo, лат. Parentium) — місто в Хорватії, на західному узбережжі півострова Істрія. Центральна історична частина міста з Євфразієвою базилікою внесена до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Місто пов'язане регулярним міжміським автобусним сполученням з великими хорватськими містами, а також з Італією та Словенією.
Місто пов'язане прибережними шосе з містами Ровінь, Пула та Умаг, а також з Рієкою і через неї — з усією Хорватією. Колись великий і важливий порт нині обслуговує головним чином туристів.
Пореч, як і вся хорватська Істрія, багатонаціональний (хорвати, словенці, італійці, серби, албанці) і традиційно дуже терпимий до різних культур. Багато жителів визначають свою національність як «істрієць».
Туризм приносить більшу частину доходів міста. Крім туристичного обслуговування населення зайнято в рибальстві, рибопереробній, харчовій промисловості та сільському господарстві.
Поселення на місці Пореча існувало з доісторичних часів. Близько 2 000 років тому під час правління імператора Октавіана Августа Парентіум офіційно отримав статус міста. Дуже вигідне розташування міста в глибині бухти, прикритої з моря острівцем св. Миколи сприяло швидкому зростанню міста і порту.
У III столітті в місті була заснована християнська громада, а в VI столітті була побудована християнська базиліка, що збереглася до наших днів.
З 478 року, часу падіння Західної Римської імперії, по 1267 рік, коли місто стало належати Венеції, Пореч багато разів змінював правителів. Ним володіли лангобарди, остготи, франки, візантійці, слов'яни. Останні прийшли на Істрію в VII столітті.
Венеційська республіка володіла містом понад 500 років аж до свого падіння. У 1797 році Пореч був приєднаний до Австрії. У період 1805-1813 місто контролювали наполеонівські війська, а в 1813 році Пореч знову відійшов до Австрії.
Після першої світової війни Пореч разом з усім півостровом Істрія перейшов до Італії, у той час як інша Далмація увійшла до складу Королівства сербів, хорватів і словенців, пізніше Королівства Югославія.
Після Другої світової війни місто стало частиною Югославії. Після розпаду останньої в 1991 році місто стало частиною незалежної Хорватії.
Коментувати