Печера вперше описана в XVII столітті бароном Янезом Вайкардом Вальвазором. Докладні дослідження і відкриття нових територій печери були зроблені Лукою Чехом в 1818 році, який готував печеру до відвідування першим імператором Австрії Францом II.

У 1819 році печера була відкрита для загального відвідування і Чех став першим офіційним туристичним гідом. Електричне освітлення печери було проведено в 1884 році, навіть раніше ніж в самій Любляні, столиці Крайни, за наказом імператора Франца Йосифа, який відвідував печеру двічі. Для прийому Габсбургів перед входом до печери був збудований розкішний Пред'ямський палац (нині відданий під ресторан).

У роки Першої світової війни через печеру в тил австрійців за допомогою інженерів пройшло ціле військове з'єднання італійської армії.

У 1872 році була прокладена перша в світі печерна залізниця, вагонетки якої спочатку штовхалися гідами, а на початку XX століття був встановлений газовий локомотив. Після 1945 року локомотив був замінений на електричний. У так званому концертному залі всередині печери здавна проводяться музичні заходи (наприклад, в 1930 році тут дав два концерти театр «Ла Скала»[1]).