До складу Великої Албанії, створеної в серпні 1941, входили Метохія та центральне Косово

У 1918—45 Косово було частиною Королівства Югославія (в 1918—1929 Королівства сербів, хорватів і словенців) у складі різних провінцій. У цей час тодішніми королями королівства Югославії, які були сербами за національністю, здійснювався курс на всебічну державну підтримку заселення Косова сербами, водночас косовські албанці були позбавлені права на освіту рідною мовою, та зазнавали утиску в правах. Земельна реформа 1919 позбавила албанських землевласників належних їм земель. Албанці та інші мусульмани були змушені тікати з Косова та емігрувати. Ба більше, у 1935 та 1938 роках між Югославією та Туреччиною підписано дві угоди, відповідно до яких планувалося виселити з Косова 240 тисяч албанців до Туреччини, проте вони не були здійснені через початок II Світової війни.

У 1941–1944 більшість території Косова приєднали до Албанії, що перебувала під контролем Італії Муссоліні. Після виходу фашистської Італії з війни територія була під прямим контролем Німеччини.

Після закінчення Другої світової війни на території Косова створили Автономну область Косова і Метохії (серб. Аутономна Косовско-метохијска област) як частину Демократичної Федеративної Югославії, а з 1946 — частину Народної Республіки Сербії у складі Федеративної Народної Республіки Югославія.

У 1963, за новою конституцією створено Соціалістичний автономний край Косово (серб. Социјалистичка Аутономна Покрајина Косово) як частину Соціалістичної Республіки Сербія у складі СФРЮ. У післявоєнний період, аж до 1974 року, албанське населення Косова зазнавало численних утисків і репресій від органів державної безпеки Югославії, переважну більшість у яких становили серби. У 1974 розширено автономні права краю Косова та прирівняно за цими правами до інших республік Югославії.

У 1980 році косовські албанці розпочинають рух за визнання Косова окремою республікою СФРЮ, а далі і за повну незалежність. Але в 1990 (під час розпаду СФРЮ) автономія була зменшена заснуванням Автономного Краю Косова (серб. Аутономна Покрајина Косово и Метохија) та зниженням статусу Основного закону з Конституції Краю до Статуту Краю. У відповідь група албанських політиків створює «Конституцію Республіки Косова» і проголошує незалежність провінції. Влада СРЮ оголосила надзвичайний стан і в липні парламент Косова розпустили.

 Косово (темно-червоне) у складі Югославії (1946—1992)

Починається протистояння з югославським та сербським керівництвом та заворушення на етнічному ґрунті. Більша частина албанців у Косові бойкотує перепис населення 1991, як і всі вибори. Пізніше вони обрали тимчасовий уряд, очолюваний Буджаром Букоші, який був визнаний Албанією в жовтні 1991. На неконституційному референдумі 1992 року більшість етнічних албанців каже «так» за незалежність Косова.

У 1992 Косово стало частиною Республіки Сербія (Союзної Республіки Югославія).

Ситуація загострюється 1996 року і переходить у відкриту громадянську війну між Армією визволення Косова (алб. Ushtria Çlirimtare e Kosovës) й албанських військових частин з одного боку та сербсько-югославських з другого.

Це призводить до виїзду з Косова близько 500 тис. албанців та 12 тис. загиблих.

У 1999 році НАТО примушує вийти з Косова сербсько-югославські війська і ставить край під контроль ООН. Це призводить до повернення албанців до Косова та приходу нових щонайменше 100 тис. з самої Албанії, які заселяються в історично етнічні сербські села, кордону з якою Косово фактично не мало.

Дуже часто трапляються міжетнічні зіткнення між сербами і албанцями, що досягли кульмінації 2004 року, коли після вбивства албанського хлопця сербами, албанці відплатили руйнуванням сербських церков та державних інституцій.

Сербські і албанські претензії

Права сербів на Косово ґрунтуються на посиланнях на принципи Гельсінського заключного акту 1975 року, що узгоджує непорушність кордонів Європи. Албанці натомість наполягають на перевазі етнічного права, а також на міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 19 грудня 1966 року, що твердить про право націй на самовизначення, водночас підводячи під свої вимоги історичну основу (розвиваючи теорію про іллірійське походження сучасного албанського етносу).

 Косово у складі Сербії

На території нинішнього Косова ще здавна мешкало іллірійське плем'я дарданців, від яких намагається вести свій родовід нинішнє албанське населення Косова. У 6 році н. е. Дарданію захопили римляни й приєднали до складу Римської Імперії. 284 року н. е. імператор Діоклетіан виділив Косово в окрему провінцію Дарданію зі столицею в Ніссусі (сучасний Ниш). Під час візантійської адміністрації Дарданія зберігала свій статус окремої провінції.

У середньовіччі внаслідок походів сербського царя Стефана Душана нинішню територію Косова приєднали до сербської держави, а починаючи з XIV століття і аж до 1767 року тут же розташовувався престол сербського патріарха (поряд із містом Печ). Нині край рясніє пам'ятниками православної архітектури як середніх століть, так і нового часу. Зокрема, тут наявні шановані православними вірянами монастирі Високі Дечани і Печська патріархія. Крім того, саме звідси після поразки на Косовому Полі в 1389 році почалося завоювання Сербії турками і саме сюди внаслідок перемоги в Першій Балканській війні у 1912 році повернулася сербська армія. Проте, центром новітньої сербської держави є північна частина сучасної Сербії з центром в Белграді, під егідою якого почалося звільнення країни від влади Османської імперії на початку XIX століття.

Після проголошення незалежності  Незалежність проголошена парламентом краю Косова 17 лютого 2008

Незалежність проголошена парламентом краю Косова 17 лютого 2008 року о 17:20 за місцевим часом (18:20 — за київським)[1]. Того ж дня презентовано офіційні символи Косова. Прапором Косова є жовте зображення обрисів краю на синьому полотнищі з шістьма білими зірками вгорі. З 1999 року Косово перебуває під контролем адміністрації ООН зі столицею в Приштині. 18 лютого парламент Сербії ухвалив рішення про анулювання рішення парламенту краю Косова.

Країна не є членом ООН, проте її незалежність визнали понад сто чотирнадцять країн з усього світу, серед яких: Афганістан, США, Бельгія, Німеччина, Франція, Велика Британія та Польща[2]. Натомість країни, як-от Іспанія, Росія, Грузія, Молдова, сама Сербія і т. д. досі не готові визнати Косово, найбільше через те, що побоюються виходу окремих територій зі свого складу схожим чином, як це відбулося з Косовом. Воїслав Коштуниця, тодішній прем'єр Сербії, заявив, що його країна ніколи не визнає незалежність Косова й боротиметься мирним шляхом за існування Косова на правах автономії лише в складі Сербії. Питання визнання Косова Сербією ставиться міжнародними організаціями (ЄС, НАТО) на шляху просування до членства, якого прагне Сербія. При цьому вже досягнуто певного поступу і розуміння з її боку щодо Косова.

Офіційно Україна проводить консультації з міжнародними партнерами (2008)[3] та займає позицію вичікування (2008) і невизнання (2010[4] — дотепер), юридично не приймаючи жодного рішення стосовно визнання Косова (2008).

У вересні 2014 Уряд Республіки Косово ухвалив рішення про запровадження санкцій щодо РФ. За словами голови МЗС Косова Енвера Ходжая, таке рішення прийнято на знак солідарності з країнами ЄС, США та іншими державами, які у зв'язку з ситуацією в Україні запровадили санкції стосовно РФ. «Ми маємо намір підтримати міжнародний порядок, суверенітет та незалежність України. Таким чином Косово прагне показати, що є надійним союзником для євроатлантичних партнерів», — заявив Енвер Ходжай.[5].

Загострення 2022 року

31 липня — 1 серпня 2022 року в Косові почалися заворушення серед сербів. Формальним приводом був протест сербів Косова проти переходу на косовські автомобільні номери із сербських[6] Серби почали зводити барикади, готуючись до вуличних боїв. Президент Сербії заявив, що готовий захищати сербів силами армії. Зрештою, станом на 3 серпня, ситуацію вдалося владнати за допомоги США та ЄС[7].

Загострення 2023 року

26 травня 2023 року на півночі частково визнаного Косова спалахнули зіткнення між косовським спецназом та сербами, які протестували проти результатів виборів. Як відомо, косовські серби бойкотували місцеві вибори, що дозволило етнічним албанцям отримати контроль над місцевими органами влади за явки менш аніж 4 %. Сутички почались, коли обрані албанці намагались зайняти свої робочі місця у муніципалітеті Звечан. Президент Сербії Александар Вучич привів армію в стан максимальної готовності, а міністр оборони країни підтвердив термінове висування військ до адміністративного кордону з Косово[8][9].

27 травня 2023 року, згідно заяви міністра оборони Сербії Мілоша Вучевича, Сербія почала розгортати підрозділи збройних сил біля кордону з Косово і Метохією. Вони залишатимуться на позиціях до подальшого розпорядження[10].

29 травня 2023 року, згідно повідомлення KFOR, у результаті сутичок у місті Звечан на півночі частково визнаного Косова, постраждали миротворці Північноатлантичного Альянсу у складі місії KFOR та серби, що протестували під адмінбудівлею через невизнання місцевих виборів. Італійські ЗМІ, які посилалися на заяву KFOR, повідомили про 31 постраждалого миротворця НАТО, зокрема 11 італійців з 9-го полку Alpini L'Aquila, чий контингент є одним із найчисельніших у Косові[11]. Пізніше в заяві KFOR були наведені дані про близько 25 постраждалих миротворців[12][13].

30 травня 2023 року, згідно повідомлення телерадіомовної компанії ВВС, до Косова прибудуть ще 700 військовослужбовців НАТО, які поповнять ряди міжнародних сил під керівництвом НАТО (KFOR)[14]. Додатковий батальйон переведено у резерв і він буде готовий до розгортання протягом семи днів, якщо буде потрібно. Він приєднається до 3800 миротворців, які вже несуть службу в Косові, — йдеться в оголошенні НАТО[15].

У листопаді 2023 року в результатах дослідження Центру громадянської освіти у співпраці з Регіональною академією розвитку демократії за підтримки посольства Швейцарії в Белграді стало відомо, що питання Косово залишається каменем спотикання у відносинах Сербії та Чорногорії. [16]

↑ Kosovo MPs proclaim independence. BBC. 17 лютого 2008. Архів оригіналу за 8 вересня 2017. Процитовано 31 липня 2016.  ↑ Serbia's neighbours accept Kosovo. BBC. 19 березня 2008. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 31 липня 2016.  ↑ Україна визначиться щодо Косова після консультацій із США, Росією та ЄС [Архівовано 3 березня 2008 у Wayback Machine.] // ua.korrespondent.net. — 19.02.2008 ↑ Міжнародне визнання Республіки Косово ↑ Косово ввело санкції проти Росії. Архів оригіналу за 20 вересня 2014. Процитовано 17 вересня 2014.  ↑ Bloomberg: Війна в Косово може стати мініатюрою вторгнення Росії в Україну, Дзеркало тижня, 4 серпня 2022 ↑ Вучич заявив, що Косово хоче втілити свої інтереси на тлі "істерії довкола України", Європейська правда, 3 серпня 2022 ↑ У Косові почалися зіткнення, поліція застосувала сльозогінний газ: армія Сербії терміново вирушила до адмінкордону. Відео. // Автор: Анна Паскевич. 26.05.2023, 15:57 ↑ Президент Сербії привів армію у стан максимальної боєготовності: причина. 26.05.2023, 17:25 ↑ Сербія почала розгортати підрозділи збройних сил біля кордону з Косовом. 27.05.2023, 20:13 ↑ Kosovo: feriti militari Kfor, 11 sono italiani. Meloni: “È irresponsabile e inaccettabile, non tollereremo altri attacchi”. 29 Maggio 2023. Aggiornato alle 21:00 ↑ NATO Kosovo Force - KFOR. 29.05.2023, 21:10 ↑ Сутички на півночі Косова: постраждав 41 миротворець НАТО і понад 50 сербів. 29.05.2023, 20:55 ↑ US penalises Kosovo after violent unrest. 30 May 2023 ↑ Сутички у Косові: НАТО направить туди ще 700 миротворців. 31.05.2023, 05:43 ↑ Питання Косово залишається каменем спотикання у відносинах Сербії та Чорногорії - опитування. Інформаційне агентство Українські Національні Новини (УНН). Всі онлайн новини дня в Україні за сьогодні - найсвіжіші, останні, головні. (укр.). Процитовано 16 листопада 2023.