Стародавність

Флорентійська рівнина та навколишні пагорби були заселені ще з доісторичних часів, про що свідчать археологічні знахідки в цій місцевості.

Першим постійним поселенням було село на палях, побудоване приблизно в 9 столітті до нашої ери етрусками у вілланованський період, біля броду на річці Арно, в центрі родючої рівнини. Близько 150 року до нашої ери етруски із сусіднього міста Вісула (сьогоднішнього Фієзоле), розташованого високо на пагорбі, заснували поблизу Арно "місто-супутник", вдало використавши наявність водного шляху, і побудували перший дерев'яний міст.

Вже в етруську епоху місто називали іменем Флоренція, латиною - мовою, яка утвердилася в долині, якою проходили численні мандрівники.

568–774: лангобардське герцогство Тускія (Tuscia)[1] 774—846: Франкське королівство 843—846: Середнє Франкське королівство 846–1197: Тосканська марка у складі Італійського королівства Священної Римської імперії[1]. 1115 — 1120: Флоренція як вільна комуна[1]. 1160 — 1173: відновлено імперську адміністрацію[1]. 1173 — 1195: Флоренція як вільна комуна[1]. 1195 — 1197: відновлено імперську адміністрацію[1]. 1195 — 1250: Флоренція як вільна комуна[1].Флорентійська республіка 1250: Флоренція проголошена Флорентійською Республікою (італ. Repubblica di Firenze, лат. Respublica Florentina)[1]. 16 вересня 1260 — 11 листопада 1266: окупована Сицилійським (Неаполітанським) королівством[1]. 1293: створено посаду Гонфалоньєр юстиції (Gonfaloniere di giustizia)[1]. 5 листопада 1301 — 12 квітня 1302: окупована Французьким королівством[1]. липень 1313 — 28 грудня 1327: окупована Сицилійським (Неаполітанським) королівством[1]. 6 грудня 1384: приєднано Ареццо[1]. 1404: приєднано Монтепульчано[1]. 30 серпня 1405: приєднано Пізанську республіку (до 9 листопада 1494)[1]. 18 січня 1411: куплено Кортонську сеньйорію[1]. 28 серпня 1421: куплено Ліворно у Генуезької республіки[1]. 1427: приєднано Вольтерру[1]. 6 березня 1477: приєднано Фівіцаннський ексклав (до 5 жовтня 1847)[1]. 26 вересня 1484: приєднано П'єтразантський ексклав (до 5 жовтня 1847, з перервою 1496 — 1516)[1]. 9 листопада 1494: втрачено Пізанську республіку[1]. 28 листопада 1494: домініканець Джироламо Савонарола та його послідовники виганяють з Флоренції правлячий рід Медічі й встановлюють Флорентійську народну (теократичну) республіку[1]. 8 червня 1509: повторно приєднано Пізанську республіку[1]. 11 травня 1527: рід Медічі знову вигнано з Флоренції (до 1530)[1]. 4 серпня 1530 — 6 липня 1531: Священна Римська імперія окуповує Флорентійську республіку[1]. 27 жовтня 1530: Медічі повертаються до Флоренції й очолюють її[1]. 6 липня 1531: Алессандро Медічі проголошений правителями Флоренції указом Карла V, імператора Священної Римської імперії[1]. 27 квітня 1532: Флорентійська сеньйорія і гонфалоньєрство поступаються Алессандро як спадковому герцогу[1].

В епоху Відродження тут діяла Неоплатонівська академія.

Саме у Флоренції, починаючи з Джотто, творили найяскравіші майстри малярства, архітектури й усіх кунштовних мистецтв. До кінця XV століття місто вже набуло тих неповторних і прекрасних рис, які й досі привертають увагу людей. Уже були збудовані чудові храми й палаци, вже були написані унікальні фрески, і на майданах міста встановили дивовижні статуї. Приблизно в цю ж добу у Флоренції працювали Леонардо да Вінчі, і Мікеланджело, і Рафаель.

Флорентійська республіка існувала з XII століття (з 1434 року була фактично диктатурою — одноосібною сеньйорією банкірського роду Медічі). До неї належали також такі міста як Піза, Ареццо, Пістоя та Ліворно. Із Флоренцією пов'язане життя відомого харизматичного домініканського ченця та антимодерніста Джироламо Савонароли, який наприкінці XV століття перетворив Флорентійську сеньйорію диктаторів Медічі на теократичну Другу Флорентійську республіку, королем якої було проголошено Христа.

Герцогства 1 травня 1532: набуває чинності імператорський указ про створення Флорентійського герцогства Священної Римської імперії[1]. Ним править дім Медіді (до 1737)[1]. 3 липня 1557: укладено договір про передачу Сієни[1]. 19 липня 1557: приєднано Сієну[1]. 27 серпня 1569: згідно з папською буллою Флорентійське герцогство стає Великим герцогством Тосканським[1]. 18 лютого 1570: герцог коронований на велике герцогство[1]. 9 червня 1604: приєднано Пітільянське графство[1]. 18 вересня 1650: приєднано Понтремольський ексклав (до 17 грудня 1847)[1]. 9 липня 1737: згідно з імператорським указом Велике герцогство Тосканське передане лотаринзькому герцогу з Габсбурзького дому[1]. 25 березня 1799: окуповане Французькою Республікою[1]. 27 березня: перетворене на Етруську Республіку[1]. 7 липня 1799: відновлене як Велике герцогство Тосканське[1]. 9 лютого 1801: великий герцог детронізований згідно з Люневільським миром (ратифікований 16 березня 1801)[1]. 2 сепрня 1801: створено Королівство Етрурія (італ. Regno di Etruria)[1]. 10 грудня 1807: Етрурія анексована Французькою імперією (до 1 лютого 1814)[1]. 24 травня 1808: терени Етрурії поділені на департаменти Арно, Середземноморський і Омброн[1]. 1 лютого 1814: Етрурія окупована Сицилійським (Неаполітанським) королівством[1]. 27 квітня 1814: відновлено Велике герцогство Тосканське[1]. 5 жовтня 1847: приєднано Лукку, а Фівіццано віддано Моденському герцогству[1]. 17 грудня 1847: Понтремолі віддано Пармському герцогству[1]. 8 лютого 1849: створено тимчасовий уряд Великого герцогства Тосканського[1]. 18 лютого 1849: тимчасовий уряд проголосив Флорентійську республіку[1]. 12 квітня 1849: внаслідок перевороту відновлено Велике герцогство Тосканське[1]. 25 травня 1849: австрійська інтервенція відновлює владу великих герцогів Габсбурзького дому[1]. 27 квітня 1859: вигнано великого герцога; владу перейняв тимчасовий уряд[1]. 11 травня 1859: управління Великим герцогством Тосканським прийняло Сардинське королівство[1]. 16 серпня 1859: великий герцог тосканський детронізований парламентом[1]. 21 грудня 1859: Карло Бон Компаньї ді Момбелло призначений генерал-губернатором об'єднаних центрально-італійських провінцій, з метою приєднання Тоскани, Модени, Парми і Романьї до Сардинського королівства[1]. 22 березня 1860: Флоренція з Тосканою приєднана до Сардинського королівства, але зберігала широку автономію[1]. 18 березня 1861: Флоренція стає частиною об'єднаного королівства Італія[1]. 23 жовтня 1861: скасовано тосканську автономію[1].↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах ац аш ащ аю ая ба бб бв бг бд бе бж би бк бл бм Tuscany (Florence) // Italian states to 1861.