Євротуне́ль, тунель під Ла-Маншем (фр. le tunnel sous la Manche, англ. the Channel Tunnel чи Euro Tunnel) — тунель, що з'єднує континентальну Європу з Великою Британією. Одна з найбільших будівель ХХ ст. і символ об'єднаної Європи, раніше він був найдовшим тунелем у світі.

Тунель має довжину близько 51 км, з них 39 км — безпосередньо під дном моря.

Тунель відкритий 6 травня 1994, перший потяг пройшов по тунелю 20 червня 1993.

Ідеї сталого сполучення через протоку існували ще в 1802. Успіхом завершився організований Євротунелем проєкт будівництва в 1988. В 1994 через тунель було відкрито сполучення. Витрати на проєкт на 80 % перевищили заплановані, а його концесіонер, Євротунель, переоцінив потік транспорту і мав фінансові ускладнення. В 1996 через пожежу було тимчасово зупинено рух. Нелегальні іммігранти та біженці намагались використовувати тунель для потрапляння до Великої Британії, що викликало деякі дипломатичні суперечки щодо розміщення табору для біженців Сангате, котрий, однак, було закрито в 2002.

В спорудженні двох транспортних та одного сервісного тунелів було задіяно 11 прохідницьких щитів. Тунелем курсують пасажирські потяги Євростар на основі французьких TGV, та човникові потяги для перевезення вантажу. Комплекс має власний парк сервісних машин. Термінали для авто знаходяться в Черітоні та Кокуель, тому мають сполучення з британськими та французькими автострадами. Американське товариство цивільних інженерів (англ. American Society of Civil Engineers) оголосило Євротунель одним з семи чудес сучасності.