Де́льфи (дав.-гр. Δελφοί) — давньогрецьке місто в південно-східній Фокіді (Греція), загальногрецький релігійний центр із храмом та оракулом Аполлона. Згідно легендаі, це місце називалося Піфо (Πυθώ), у давнину тут була священна земля, що служила резиденцією Піфії головного оракула, який давав поради, що допомагали прийняти важливі рішення у давньогрецькому світі. Оракул був загальногрецьким за своїм характером і також сприяв певній консолідації давньогрецьких полісів, незважаючи на те, що ідея об'єднання Греції протягом століть була далека від реалізації. Стародавні греки вважали, що центр світу знаходиться в Дельфах, відзначений кам'яною пам'яткою, відомою як омфал (пуп). Священна ділянка знаходилася в районі Фокіди, але керування ним було відібрано у фокійців, які намагалися вимагати гроші у паломників, і передано в руки амфіктоянян або групи грецьких племен, що жили головним чином у Центральній Греції. За легендою, місто було названо на ім'я ...Читати далі
Де́льфи (дав.-гр. Δελφοί) — давньогрецьке місто в південно-східній Фокіді (Греція), загальногрецький релігійний центр із храмом та оракулом Аполлона. Згідно легендаі, це місце називалося Піфо (Πυθώ), у давнину тут була священна земля, що служила резиденцією Піфії головного оракула, який давав поради, що допомагали прийняти важливі рішення у давньогрецькому світі. Оракул був загальногрецьким за своїм характером і також сприяв певній консолідації давньогрецьких полісів, незважаючи на те, що ідея об'єднання Греції протягом століть була далека від реалізації. Стародавні греки вважали, що центр світу знаходиться в Дельфах, відзначений кам'яною пам'яткою, відомою як омфал (пуп). Священна ділянка знаходилася в районі Фокіди, але керування ним було відібрано у фокійців, які намагалися вимагати гроші у паломників, і передано в руки амфіктоянян або групи грецьких племен, що жили головним чином у Центральній Греції. За легендою, місто було названо на ім'я сина Аполлона Дельфа Згідно Судам, Дельфи отримали свою назву від Дельфіни (дракайна), яка жила там і була вбита Аполлоном (в інших джерелах змієм був Піфон). З початку VI століття до н. е. і до кінця IV століття н. е. тут проходили загальногрецькі Піфійські ігри. Жваві зв'язки з Дельфами мав Херсонес Таврійський.
Дельфи займають чітко окреслена ділянка на південно-західному схилі гори Парнас. В даний час там знаходиться величезна археологічна пам'ятка, а з 1938 року частина національного парку Парнас. Поруч з археологічною пам'яткою знаходиться сучасна міська забудова. Цей район визнаний ЮНЕСКО об'єктом Всесвітньої спадщини, який дуже вплинув на древній світ, про що свідчать різні пам'ятники, побудовані там більшістю важливих давньогрецьких міст-держав, що демонструють їх фундаментальну еллінську єдність. Не можна було б усунути вплив дельфійського оракула з писемної історії на той час.
Розкопками, що почалися в 1892 році, були відкриті храм Аполлона Піфійського (VI—IV століття до н. е.), скарбниці сіфносців (близько 525 року до н. е.), афінян (початок V століття до н. е.), стоячи (галерея-портик) афінян (475 рік до н. е.), театр (II століття до н. .) та інші споруди.
На честь Дельф було названо середовище розробки Delphi та однойменна мова програмування, а також звивина Дельфи на супутнику Юпітер Європі.
Унаслідок розкопок 1893—1901, 1922—1925, 1930 років відтворено план Дельфів. Розкопано скарбниці, збудовані різними містами Греції, театр і стадіон. Знайдено багато статуй (серед них «Візничий» — 5 ст. до н. е.), понад 5000 написів.
За античними джерелами до оракула Аполлона в місті вже були оракули інших божеств (Геї, Феміди, Посейдона тощо), за гомерівським гімном Аполлон сам обрав Дельфи місцем для свого святилища, вбивши Пітона, який тут оселився.
Найважливішим місцем у Дельфах було священне коло Аполлона в північній частині міста, обведене мурами й розташоване на 6 терасах, які з'єднувала свята дорога, що звивалася спіраллю від вхідної брами до найвищої тераси, де споруджено храм богові. Обабіч дороги містилися скарбниці грецьких держав, пам'ятники й статуї. Біля входу до храму були написи: medén ágan — «нічого над міру» і gnóthi sautón — «пізнай самого себе». Там стояла і статуя Гомера. У другій вузькій залі горів вічний вогонь, біля нього містилися вівтар Посейдона, статуї мойр, Аполлона Мойрагета (проводиря мойр). У найвіддаленішій частині святині (мабуть, у підземній залі) над розколиною сиділа на триніжку піфія. Жрецтво храму в Дельфах у період розквіту грецьких полісів перебувало під впливом аристократичної Спарти.
У місті були також статуя Аполлона, саркофаг Діоніса і напівкруглий камінь — омфал, що вважався пупом землі (тут Аполлон поховав переможеного Пітона). У північно-західній частині кола містився театр. Біля підніжжя східного скелястого муру струменіла вода священного Кастильського джерела, у якому прочани здійснювали очисне обмивання. Біля джерела володів священною ділянкою міфологічний персонаж Автоной. На північний схід від Аполлонового кола містилося коло Афіни Пронаї (охоронниці святині).
Для оборони святині в 6 ст. до н. е. постала дельфійська амфіктіонія, яка згодом, спираючись на авторитет та багатства оракула, перетворилася в могутній і впливовий політичний союз. У 189 р. до н. е. Дельфи підпали під владу Риму; 86 року до н. е. твори Фідія, Праксітеля, Полігнота й інших, які прикрашали священне коло, забрав Сулла, а потім вони стали власністю Нерона. Відтак храм не раз грабували; остаточно його зруйнував Феодосій І (близько 390 року).
![[node:title]](/sites/default/files/styles/640x320/public/default_images/default_0.JPG?itok=nAKl_DR1)
Коментувати