До реформи Пісістрата у 6 ст. до н. е. цей куток Стародавніх Афін був зайнятий приватною забудовою, дебільшого житловою. Проте за наказом тирана усі помешкання були ліквідовані, криниці закриті, а місцевість перетворена на центр Афінської демократії. Крім того він наказав побудувати дренажі, фонтан та храм олімпійських богів. Пізніше Кімон також сприяв розбудові агори. У 5 ст. до н. е. були побудовані храми Гефеста, Зевса та Аполлона.

Ареопаг та інші спілки громадян могли збиратись будь-де в Афінах, проте відкриті засідання, які мали вирішувати доленосні питання, як наприклад, дискусія щодо остракізму, проводитись тільки на агорі. На початку періоду радикальної демократії (після 590 до н. е.) Буле, — міська рада — а також архонти збирались тільки на агорі. На горі також відбувались судові слухання. Тож кожний громадянин, який опинився на агорі під час розгляду справи, міг бути зобов'язаним виконувати функції присяжного. Нерідко, так звані, скіфські лучники (рід поліції) блукали агорою у пошуках присяжних.

Проте із занепадом Афін агора втратила своє значення. У римську та візантійську добу цей район знову став суто житловим.