Акрокорінт був уперше укріплений Кіпселом та його сином тираном Періандром[1] у VII–VI ст. до н. е. і поступово перетворився на акрополь. З 338 р. до н. е. Акрокоринф перейшов до рук македонців, які відремонтували та зміцнили його стіни. Згодом їх переміг Арат, і таким чином місто у 243 р. до н. е. стало членом ахейського союзу.[2] У IV столітті до н. е. македонці відремонтували та зміцнили стіни. У 146 р. до н. римський генерал Луцій Муммій знищив Коринф і його акрополь, офіційно окупувавши Грецію. У 44 році до н. е. Гай Юлій Цезар відремонтував укріплення. Ще один ремонт був зроблений у VI столітті Юстиніаном I, а деякі доповнення вносились ще до XII століття. У 1210 році після трирічної облоги замок був окупований франками під проводом Оттона де ла Роша та Жоффрея де Віллардуена,[1] а її захисник деспот Лев Сгур покінчив життя самогубством стрибнувши зі стін на коні.[3]

Акрополь був відремонтований франками і послідовно віддавався лордам Іоанну (герцогу Дураццо) та Ніколо Ацагіолі, який відремонтував укріплення та доповнив їх.[2] У 1395 році він перейшов у володіння деспота Феодора I Палеолога, який, проте, з фінансових причин продав його лицарям госпітальєрам, які володіли ним до 1404 року, коли він повернувся до складу Морейського деспотату.[1] У 1458 році Мехмед II Фатіх захопив замок у візантійців.

У 1687 році замок перейшов до рук венеційців, які його відремонтували (в період до 1711 року[2]) та надали йому нинішній вигляд. Через кілька років, у 1715 році, турки обложили Акрокоринф і захопили його та володіли ним до 1821 року, аж поки він перейшов до грецьких повстанців. У липні 1822 року його знову захопили турки під проводом Махмуда Драмалі-паші.

На початку 1823 року Акрокоринф знов обложили грецькі революційні сили. В результаті облоги 19 жовтня 1823 року був підписаний договір про капітуляцію і 26 жовтня 1823 року турки покинули укріплення, які втратили оборонну цінність.