Санкт-Петербу́рг (рос. Санкт-Петербург) — місто в Росії. Місто федерального значення. Адміністративний центр Північно-Західного федерального округу та, до 2021 року, Ленінградської області. Розташований на північному заході країни, на березі Фінської затоки Балтійського моря. Другий важливий політично-економічний і соціально-культурний центр Росії після Москви. Заснований 1703 року. Колишня столиця Російської імперії (1721—1918). Історичний центр та пов'язані з ним комплекси пам'яток входять до списку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО: Ермітаж, Маріїнський театр, Російська національна бібліотека, Російський музей, Петропавлівська фортеця, Ісаакіївський собор тощо. З 2008 року в Санкт-Петербурзі міститься Конституційний суд Російської Федерації. Площа — 1439 км². Населення — 5 383 890 осіб (2019; 2-е за величиною в Росії; 4-е в Європі). Населення Петербурзької агломерації — 5,4 млн осіб (75 місце у світі). Старі назви — Петрогра́д (1914—1924), Лен...Читати далі
Санкт-Петербу́рг (рос. Санкт-Петербург) — місто в Росії. Місто федерального значення. Адміністративний центр Північно-Західного федерального округу та, до 2021 року, Ленінградської області. Розташований на північному заході країни, на березі Фінської затоки Балтійського моря. Другий важливий політично-економічний і соціально-культурний центр Росії після Москви. Заснований 1703 року. Колишня столиця Російської імперії (1721—1918). Історичний центр та пов'язані з ним комплекси пам'яток входять до списку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО: Ермітаж, Маріїнський театр, Російська національна бібліотека, Російський музей, Петропавлівська фортеця, Ісаакіївський собор тощо. З 2008 року в Санкт-Петербурзі міститься Конституційний суд Російської Федерації. Площа — 1439 км². Населення — 5 383 890 осіб (2019; 2-е за величиною в Росії; 4-е в Європі). Населення Петербурзької агломерації — 5,4 млн осіб (75 місце у світі). Старі назви — Петрогра́д (1914—1924), Ленінгра́д (1924—1991).
Шведська Інгерманландія
Sankt-Piter-Boerch у 1703 році закладено на території Інгрії, яка до 1721 року належала Швеції
Мапа міста, 1776 рікВідразу після того, як російські війська 1 травня 1703 року взяли Нієншанц, 16 (27) травня 1703 року, у день Святої Трійці, у гирлі Неви на болотяному Заячому острові[en] («на чухонському болоті»), на території Інгерманландії, Петром I було закладено фортецю Sankt-Piter-Boerch (нині Петропавлівська фортеця).
Пізніше травень 1703 року було оголошено датою заснування Санкт-Петербурга.
За офіційною російською історією, у 1702—1704 роках, після катастрофічної поразки під Нарвою (1700), Росія знову завоювала Інгерманландію[1].
Водночас російська історія визнає, що до 1721 року Шведська Інгерманландія була територією Шведської імперії.
Санкт-Петербург заснований 1703 року Петром I поруч зі шведським містом Нієн (швед. Nyen) в Інгермландії на землях фіномовного іжорського етносу; названий на честь небесного покровителя московського царя — святого Петра. Перша збудована будівля — Петропавлівська фортеця на Заячому острові — споруджена як фортеця під час Північної війни. Якщо шведи обрали для свого поселення та фортеці Нієншанц (швед. Nyenskans, фін. Nevanlinna) місце в дельті Неви, яке не затоплює навіть під час катастрофічних повеней, то Петро I цю обставину, очевидно через незнання, до уваги не взяв.
Імперська добаУ 1721—1917 роках Петербург — столиця Російської імперії (за винятком часу правління Петра II, коли статус столиці ненадовго повернувся до Москви) і резиденція російських імператорів.
У 1719 році в Санкт-Петербурзі відкрили перший у Росії публічний музей — Кунсткамера, в 1724 заснована Петербурзька Академія наук, першу російську газету також почали випускати тут.
У Санкт-Петербурзі відбулося грудневе повстання 1825 року. У 1837 була відкрита перша російська залізниця Санкт-Петербург — Царське село (нині місто Пушкін).
18 (31) серпня 1914 року прийняте друге в історії міста офіційне ім'я — Петроград у зв'язку зі вступом Росії до Першої світової війни як «патріотичніше» замість «німецької» назви Санкт-Петербург. Раніше воно зустрічалося як в поетичній мові (Є. А. Баратинський, О. С. Пушкін), так і в найменуваннях деяких установ (Старообрядницька єпархія Петрограду).
У Санкт-Петербурзі почались революція 1905 — 07, Лютнева революція 1917, Жовтнева революція 1917.
Радянський період26 січня 1924 року II Всесоюзний З'їзд Рад СРСР задовольнив прохання Петросовета і перейменував своєю ухвалою Петроград на Ленінград. Місто було назване в честь В. І. Леніна, російського революціонера, організатора і учасника Жовтневого перевороту 1917, що став засновником і першим керівником Радянської держави (Російська Республіка, РРФСР, СРСР).
1 серпня 1927 року місто увійшло до складу і стало центром знов створеної Ленінградської області. У грудні 1931 Ленінград був виведений зі складу області і перетворений в місто республіканського підпорядкування.
В роки Другої Світової війни місто витримало 29-місячну блокаду нацистських військ.
Пострадянський періодПостарадянський період ознаменувався певною дерадянізацією і відновленням історично-культурних традицій міста. У 1991 році, за результатами референдуму, 54 % мешканців міста висловилися за повернення історичної назви міста Санкт-Петербург. 6 вересня 1991 указом Президії Верховної Ради РРФСР воно було повернуто[2], 21 квітня 1992 внесено у Конституцію РФ[3]. У 1991–2007 роках було встановлено багато пам'ятників, відреставровано і відновлено Костянтинівський палац, храм Спаса-на-Крові та багато інших. Вперше 25 травня 1991, після довгої перерви, церковна служба пройшла в Казанському соборі. На початку 1990-х років зі здобуттям незалежності України пожвавилось українське культурно-громадське життя в Петербурзі.
26 червня 1991 Анатолія Собчака обрали першим і останнім мером Петербурга, 13 березня 1996 виконавчу владу передали Адміністрації Санкт-Петербурга, яку формує губернатор Санкт-Петербурга, посаду ж мера була скасована. 31 серпня 2011 року губернатором Санкт-Петербурга став Георгій Полтавченко.
З 1997 року в Санкт-Петербурзі проводиться щорічний економічний саміт Росії та країн СНД — Петербурзький міжнародний економічний форум — важливий міжнародний економічний і політичний захід, що отримало неофіційну назву «Російський Давос». З 2006 року форум поміняв формат, ставши заходом за участю керівників найбільших російських і іноземних компаній, глав держав і політичних лідерів, голів уряду, віце-прем'єрів, міністрів, губернаторів (у 2012 році: понад 4 тисяч осіб з більш ніж 60 країн)[4]. З 15 по 17 липня 2006 року в Костянтинівському палаці в Стрєльні відбувся 32-й саміт «Великої вісімки»[5].
↑ Санкт-Петербургская губерния, Ингерманландия. Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона, т. XIII (1894), с. 53—54 ↑ Указ Президиума ВС РСФСР от 06.09.91 № 1643-I О возвращении городу Ленинграду его исторического названия Санкт-Петербург. Архів оригіналу за 24 січня 2012. Процитовано 21 жовтня 2011. ↑ Закон РФ от 21 апреля 1992 г. N 2708-I «Об изменениях и дополнениях Конституции (Основного Закона) Российской Советской Федеративной Социалистической Республики». Сайт конституции Российской Федерации. Архів оригіналу за 24 січня 2012. Процитовано 21 жовтня 2011. ↑ Петербургский международный экономический форум. Архів оригіналу за 24 січня 2012. Процитовано 21 жовтня 2011. ↑ http://www.g8.utoronto.ca/summit/2006stpetersburg/index.html
Коментувати