Мовою лурі чога означає «пагорб», а разом чога занбіль означає «пагорб-кошик»[1].

Цар Еламу Унташ-Напіріша побудував цей комплекс близько 1250 до н. е. на честь великого бога Ішушінака. Спочатку місто мало назву Дур-Унташ (місто Унташ). Цілком ймовірно, що мало хто крім слуг і священиків його населяв. Навколо міста існували три захисні концентричних стіни. Великий зикурат у внутрішньому місті був присвячений головному божеству. Він був побудований над попереднім квадратним храмом, що його також побудував Унташ-Напіріша[2]. У центрі розташовані 11 храмів малих божеств. Припускають, що цар планував побудувати 22 храми, але будівництво зупинилось після його смерті. У зовнішніх частинах міста розташовані королівські палаци й поховальний палац, що містить п'ять підземних королівських усипальниць.

Місто продовжувало існувати аж до ассирійського завоювання, його зруйнував цар Ашшурбаніпал у 640 до н. е..

Учені припускають, що цар Унташ-Напіріша хотів створити тут головний релігійний центр замість Суз, який би об'єднав богів верхнього і нижнього Еламу.