Нинхурзаг и дерево життя, Сузи Жорстока кампанія Ашурбаніпала: спалення столиці Еламу Суз, зображення на рельєфі, 647 до н. е.

Письмово згадується вже Есхілом[1], в області Кіссія. Розташовувалось між притоками Тигра — річками Хоастом і Евлаєм. Завдяки своєму теплому клімату служив зимовою резиденцією перських царів. Свою назву отримало від лілій (Сусан, або Шушан), якими рясніла ця місцевість.

Дослідниками встановлено, що в 4 тисячолітті до н. е. місто вже існувало. До першої половини 3 тисячоліття до н. е. Сузи вже стали значним політичним і економічним центром. Про це свідчать знахідки гробниць царів, численні й різноманітні знаряддя праці, зброя, вироби із золота. У другій половині 3 — першій третині 1 тисячоліття до н. е. Сузи стають столицею Еламу. Саме цим часом датовані видатні пам'ятки еламського мистецтва, серед яких бронзова статуя Напір-Асу, низка пам'яток, вірогідно, захоплених еламітами під час походів у Месопотамію. Серед останніх виділяться стела Нарамсіна та стела з Кодексом Хаммурапі.

У 645 до н. е. асирійці, очолювані царем Ашшурбаніпалом, розграбували та зруйнували Сузи.

У 538 до н. е. перси під проводом Кира Великого завойовують місто і перетворюють його на зимову резиденцію Ахеменідів.

У 4 столітті до н. е. Александр Македонський повністю підкорив Імперію Ахеменідів, Сузи здались йому без опору. З того часу місто набуває усіх рис типового грецького поліса. Саме у Сузах Александр Македонський та його полководці святкували своє одруження з персіянками[2].

↑ Есхіл. Перси. 117 ↑ Страбон 15, 728.