المغرب

Марокко
Rodrigo Silva - CC BY 2.0 Michal Osmenda from Brussels, Belgium - CC BY-SA 2.0 calflier001 - CC BY-SA 2.0 Ben Javelina from Austin Town, USA - CC BY-SA 2.0 Ben Javelina from Austin Town, USA - CC BY-SA 2.0 Michal Osmenda from Brussels, Belgium - CC BY-SA 2.0 Boris Macek - CC BY-SA 3.0 Bernard Gagnon - CC BY-SA 3.0 Abdel Charaf - CC BY-SA 4.0 nssaw tawahd - FAL Rodrigo Silva - CC BY 2.0 Subhros - CC BY-SA 3.0 Ayman Abdelilah - CC BY-SA 4.0 bachmont - CC BY 2.0 ArnoldBetten at German Wikipedia - Public domain Ben Javelina from Austin Town, USA - CC BY-SA 2.0 TomiValny - CC BY-SA 4.0 TomiValny - CC BY-SA 4.0 calflier001 - CC BY-SA 2.0 Val Traveler - CC BY-SA 4.0 TomiValny - CC BY-SA 4.0 Robert Prazeres - CC BY-SA 4.0 Hugues - CC BY-SA 2.0 bachmont - CC BY 2.0 bachmont - CC BY 2.0 Robert Prazeres - CC BY-SA 4.0 mwanasimba from La Réunion - CC BY-SA 2.0 Bernard Gagnon - CC BY-SA 3.0 Robert Prazeres - CC BY-SA 4.0 Ben Javelina from Austin Town, USA - CC BY-SA 2.0 MarokkoErfahren - CC BY-SA 4.0 ArnoldBetten at German Wikipedia - Public domain TomiValny - CC BY-SA 4.0 Zanatos - CC BY-SA 4.0 Cerry Chan - CC BY-SA 3.0 Momed.salhi - CC BY-SA 4.0 MarokkoErfahren - CC BY-SA 4.0 *pascal* from Savoie, France - CC BY 2.0 bachmont - CC BY 2.0 Vitold Muratov - CC BY-SA 3.0 Val Traveler - CC BY-SA 4.0 Ben Bender - CC BY-SA 3.0 TomiValny - CC BY-SA 4.0 Ben Javelina from Austin Town, USA - CC BY-SA 2.0 Munfarid1 - CC BY-SA 4.0 Val Traveler - CC BY-SA 4.0 Ben Javelina from Austin Town, USA - CC BY-SA 2.0 Vitold Muratov - CC BY-SA 3.0 Daemon11 - CC BY-SA 4.0 Bernard Gagnon - CC BY-SA 3.0 Loonybad - CC BY-SA 3.0 Nubduk - CC BY-SA 4.0 Val Traveler - CC BY-SA 4.0 Robert Prazeres - CC BY-SA 4.0 Ben Javelina from Austin Town, USA - CC BY-SA 2.0 TomiValny - CC BY-SA 4.0 bachmont - CC BY 2.0 Jorge Lascar - CC BY-SA 3.0 Gonzalo Riestra from España - CC BY 2.0 cat_collector - CC BY 2.0 Errammani abderrazak - CC BY-SA 4.0 bachmont - CC BY 2.0 bachmont - CC BY 2.0 Edo 555 (talk) / Edo 555 at en.wikipedia - Public domain Munfarid1 - CC BY-SA 4.0 Daniel Csörföly - CC BY-SA 3.0 No images

Context of Марокко

Маро́кко (араб. المغرب‎, Аль-Мáгриб — «захід», також араб. المغرب الأقصى‎, трансліт. Аль-Магриб-аль-Акса — «далекий захід», бербер. ⴰⵎⵕⵕⵓⴽ, трансліт. Амррок), офіційна назва — Королі́вство Маро́кко (араб. المملكة المغربية‎, трансліт. аль-Мамляка ль-Магрібія, бербер. ⵜⴰⴳⵍⴷⵉⵜ ⵏ ⵓⵎⵕⵕⵓⴽ, трансліт. Таглдіт н Умррок) — країна на півночі Африки, зі столицею у Рабаті. Межує на півночі з Іспанією (водний кордон через Гібралтар, а також сухопутний кордон із трьома іспанськими напіванклавами — Сеутою, Мелільєю та Пеньйон-де-Велес-...Читати далі

Маро́кко (араб. المغرب‎, Аль-Мáгриб — «захід», також араб. المغرب الأقصى‎, трансліт. Аль-Магриб-аль-Акса — «далекий захід», бербер. ⴰⵎⵕⵕⵓⴽ, трансліт. Амррок), офіційна назва — Королі́вство Маро́кко (араб. المملكة المغربية‎, трансліт. аль-Мамляка ль-Магрібія, бербер. ⵜⴰⴳⵍⴷⵉⵜ ⵏ ⵓⵎⵕⵕⵓⴽ, трансліт. Таглдіт н Умррок) — країна на півночі Африки, зі столицею у Рабаті. Межує на півночі з Іспанією (водний кордон через Гібралтар, а також сухопутний кордон із трьома іспанськими напіванклавами — Сеутою, Мелільєю та Пеньйон-де-Велес-де-ла-Гомерою); на сході і південному-сході — з Алжиром; на півдні — із Західною Сахарою, в минулому іспанською провінцією, яку в 1975 році розділено між Марокко і Мавританією, а в 1979 році анексовано Марокко. Марокканський берег омивається Атлантичним океаном, та через Гібралтарську протоку переходить до Середземного моря. Кордони сучасного Марокко в деякій їх частині понині залишаються спірними. Площа — 458 730 км², або 710 850 км², якщо врахувати спірну територію Західної Сахари. Станом на липень 2020 року населення Марокко з урахуванням Західної Сахари становить 36 910 560 осіб.

More about Марокко

Basic information
Population, Area & Driving side
  • Population 37076584
  • Область 710850
  • Driving side right
Історія
  • Докладніше: Історія Марокко
    Берберське Марокко  Берберійський лев часто вважається одним із національних символів Марокко

    Територія сучасного Марокко була обжита людьми з епохи неоліту (щонайменше з 8 тисячоріччя до н. е., як можна судити, виходячи з залишків капсійської культури), періоду, коли Магриб був менш посушливим, ніж він є тепер. В епоху Мезоліту територія сучасного Марокко нагадувала радше савану, аніж сучасну територію з посушливим кліматом. У той період Марокко було відоме під назвою «Мавретанія» (не плутати з сучасною країною Мавританією). Сучасний аналіз ДНК довів, що багато народів внесли свій вклад у сучасну марокканську генну водоверть на додачу до головної етнічної групи (берберів). Іншими народами стали араби, ібери, фінікійці, євреї та народи Африки південніше Сахари.

    ...Читати далі
    Докладніше: Історія Марокко
    Берберське Марокко  Берберійський лев часто вважається одним із національних символів Марокко

    Територія сучасного Марокко була обжита людьми з епохи неоліту (щонайменше з 8 тисячоріччя до н. е., як можна судити, виходячи з залишків капсійської культури), періоду, коли Магриб був менш посушливим, ніж він є тепер. В епоху Мезоліту територія сучасного Марокко нагадувала радше савану, аніж сучасну територію з посушливим кліматом. У той період Марокко було відоме під назвою «Мавретанія» (не плутати з сучасною країною Мавританією). Сучасний аналіз ДНК довів, що багато народів внесли свій вклад у сучасну марокканську генну водоверть на додачу до головної етнічної групи (берберів). Іншими народами стали араби, ібери, фінікійці, євреї та народи Африки південніше Сахари.

    Римський період  Римська мозаїка в Волубілісі

    Північна Африка загалом, та територія сучасного Марокко зокрема, поступово втягувались у все ширшаючий Середземноморський світ завдяки фінікійським торговим колоніям та поселенням, що почали оселятись тут починаючи з VII сторіччя до н. е. Прихід фінікійців започаткував довге об'єднання в Середземномор'я, цей стратегічний регіон сформував частину Римської імперії, відому під назвою Мавританія Тінгітанська. В V сторіччі н. е. з падінням Римської Імперії територію сучасного Марокко захопили вандали та вестготи, а через 100 років — візантійці. Щоправда, протягом цього часу більша частина гористої території сучасного Марокко залишалась непідкореною та перебувала в руках своїх корінних мешканців — берберів. Християнство було запроваджено в II сторіччі та знайшло прихильників в містах, серед рабів і берберських селян

    Ісламське Марокко
    Докладніше: Марокканський султанат

    Ісламська експансія почалася в VII сторіччі н. е. Перше ісламське завоювання Північноафриканського берега відбулося в 670 році під керівництвом Укба ібн Нафі, генерала династії дамаських Омеядів. Однак перші арабські поселення на території Марокко виникли лише у другій половині VIII ст., коли було закладено мусульманські міста Сіджильмаса (757 р.) і Фес (788 р.). Араби принесли свої звички, культуру та іслам, який прийняли більшість берберів, формуючи держави та королівства, такі як Королівство Некор та Берегвати, іноді після кількарічних громадянських війн. Під керівництвом Ідрісіда ібн Абдаллаха, який започаткував династію Ідрісідів, країна скоро розірвала зв'язки з метрополією та вийшла з-під контролю багдадських Аббасидів. Ідрісіди перенесли столицю у Фес. Марокко стало центром навчання та найбільшою силою в регіоні.

    Руїни Chellah, Рабат 

    Руїни Chellah, Рабат

    Казбах Айт-Бен-Хадду на верхньому Атласі. 

    Казбах Айт-Бен-Хадду на верхньому Атласі.

    Хассанська вежа, незавершений мінарет в Рабаті, побудований за династії Алмохад 

    Хассанська вежа, незавершений мінарет в Рабаті, побудований за династії Алмохад

    Aït Бен-Хадду в вечірньому світлі 

    Aït Бен-Хадду в вечірньому світлі

    Після падіння династії Ідрісідів, арабські завойовники втратили політичний контроль над марокканським регіоном. Надалі формували уряди та правили країною мусульманські берберські династії. Після реконкісти Піренейського півострова великі групи мусульман та євреїв з Андалусії перебрались через Гибралтарську протоку до Марокко. Слідом за берберськими династіями контроль перейшов до династії Алавітів. Марокко зіштовхнулося з агресією з боку Іспанії та Османської імперії, що розширялася вздовж узбережжя Магрибу на Захід. Алауїтам вдалося стабілізувати ситуацію, та попри те, що королівство було меншим за розмірами, ніж попередні королівства в регіоні, воно було досить заможним. Створення об'єднаного королівства всіх земель розвинулося при Ізмаїлі ібн Шерифі (1672—1727), котрий, переборюючи опір місцевих племен, почав створювати уніфіковану країну.

    Марокко стало першою країною, що визнала молоді Сполучені Штати Америки як незалежну країну в 1787 році.

    Європейський вплив
    Див. також: Португальська колоніальна імперія, Французька колоніальна імперія та Іспанське Марокко

    Вдалі спроби Португалії захопити та контролювати Атлантичне узбережжя в XV сторіччі не сильно вплинули на Середземноморське серце Марокко. Після Наполеонівських війн Єгипет та Північноафриканський Магриб стали ще більш непідконтрольними Стамбулу, розсадником піратів, та з індустріалізацією Європи — ласим шматочком для потенційної колонізації. Магриб мав більше багатства, перевіреного часом, ніж інша, невідома Африка, а також положення, що охоплювало вихід з Середземного моря. Вперше Марокко викликало певний інтерес для Європейських країн. Так, Франція почала виявляти інтерес до Марокко ще в 1830 році. Визнання в 1904 році Великою Британією Французької сфери впливу в Марокко спровокувало реакцію Німецької імперії; кризу червня 1905 року було врегульовано на Алжирській конференції в Іспанії (1906), що формалізувала особливе становище Франції та доручила управляти Марокко спільно Франції та Іспанії. Друга Марокканська криза (Агадирська криза), спровокована Німеччиною збільшила напруженість в Європі. Феський договір (підписаний 30 березня 1912 року) зробив Марокко протекторатом Франції. За тією ж домовленістю Іспанія стала протектором Північної та Південної Сахари 27 листопада того ж року.

    Багато марокканських солдатів служило у Французькій армії в Першій та Другій Світових війнах, та в Іспанській Національній Армії під час Іспанської громадянської війни. Приблизно 8000 із них загинули на фронтах.

    Опір  До 1956 Танжер мав досить багатоманітне населення, що включало 40 тис. мусульман, 30 тис. європейців та 15 тис. євреїв[1]

    Націоналістичні політичні партії, що згодом сформувались під французьким протекторатом, засновували свої вимоги щодо незалежності Марокко на таких документах Другої Світової війни, як Атлантична хартія (спільна американо-британська декларація, що проголошувала серед іншого право всіх людей вирішувати форму уряду, при якому вони живуть). Маніфест «Партії незалежності» (Istiqlal Party) в 1944 році був однією з перших громадських вимог незалежності. Партія згодом забезпечила значною мірою керівництво націоналістичним рухом.

    Вигнання французами Могамеда V в 1953 році на Мадагаскар, та його заміна непопулярним Могамедом бен Аарафою, чиє правління сприймалось як нелегітимне, викликала бурхливе протистояння французькому та іспанському протекторатам. У серпні 1953 року Ахмед Хаскоурі, халіф Іспанського Марокко оголосив Могамеда V легітимним султаном всього Марокко. Найжорстокіший супротив було виявлено в місті Уджда, де марокканці нападали на французів та інших європейських жителів на вулицях міста. Операції щойно створеної «Jaish al-tahrir» (Армії звільнення) було здійснено 1 жовтня 1955 року. Jaish al-tahrir було створено «Арабським Магрибським комітетом звільнення» (Comité de Libération du Maghreb Arabe) в Каїрі, Єгипет для організації руху опору проти окупації. Його метою було повернення короля Могамеда V, звільнення Алжиру та Тунісу. Франція дозволила Могамеду V повернутися в 1955 році, а переговори, що привели до незалежності Марокко почалися наступного року.

    Усі ці події допомогли повернути рівень солідарності між людьми та щойно поверненим королем. З цієї причини революція була названа «Taourat al-malik wa shaab» (Революція короля та людей) та відзначається 20 серпня щороку.

    Недавня історія

    Незалежність від Франції отримана в 1956 році. 4 січня 1969 року після декількох резолюцій ООН Іспанія передала Марокко провінцію-анклав Іфні. Глобальний перегляд конституції в 1972. Західна Сахара передана Іспанією Марокко і Мавританії в 1975 році; партизанська війна в Західній Сахарі з Фронтом Полізаріо (організацією, що виступає за незалежність регіону); Марокко в 1983 погодилося на запропоновану формулу, але відмовилося мати справу із самим Полізаріо. Перемир'я підписане в 1987, але війна триває. Дипломатичні відносини з Алжиром і Сирією відновлені у 1988 і 1989. Нова конституція прийнята на національному референдумі в 1992.

    Сучасні кордони Марокко сформувалися в період 1912—1956, коли французька, іспанська і міжнародна адміністрації здійснювали управління окремими частинами країни. У 1956 було скасовано протекторат і визнано національну незалежність і територіальну цілісність Марокко.

    «Танжер [Архівовано 1 травня 2013 у Wayback Machine.]» на сайті Єврейської віртуальної бібліотеки.
    Read less

Phrasebook

Привіт
مرحبًا
світ
العالمية
Привіт Світ
مرحبا بالعالم
Дякую
شكرًا لك
до побачення
مع السلامة
Так
نعم
Ні
رقم
Як ти?
كيف حالك؟
Добре, дякую
بخير، شكرا لك
Скільки це коштує?
كم سعره؟
Нуль
صفر
Один
واحد

Where can you sleep near Марокко ?

Booking.com
452.683 visits in total, 9.077 Points of interest, 403 Місця призначення, 346 visits today.