Context of Ізраїль

Ізра́їль (івр. יִשְׂרָאֵל‎, араб. إِسْرَائِيل‎), офіційна назва — Держа́ва Ізра́їль (івр. מְדִינַת יִשְׂרָאֵלМедіна́т Ісраéль, араб. دَوْلَة إِسْرَائِيلДа́улят Ісра'іль) — держава в західній Азії, на південно-східному березі Середземного моря та північному березі Червоного моря. Межує з Ліваном на півночі, Сирією на північному сході, Йорданією на сході та Палестиною й Сектором Гази на сході та заході, відповідно, а також Єгиптом на південному заході. Країна має географічно різноманітні риси в межах своєї відносно невеликої площі. Економічним та технологічним центром країни є Тель-Авів, тоді як її місцем уряду та проголошеною столицею є Єрусалим, щоправда, визнання суверенітету держави над Єрусалимом є обмеженим. Державна мова — іврит, водночас арабська мова має особливий статус.

Населення на 1 січня 2021 року 9 291...Читати далі

Ізра́їль (івр. יִשְׂרָאֵל‎, араб. إِسْرَائِيل‎), офіційна назва — Держа́ва Ізра́їль (івр. מְדִינַת יִשְׂרָאֵלМедіна́т Ісраéль, араб. دَوْلَة إِسْرَائِيلДа́улят Ісра'іль) — держава в західній Азії, на південно-східному березі Середземного моря та північному березі Червоного моря. Межує з Ліваном на півночі, Сирією на північному сході, Йорданією на сході та Палестиною й Сектором Гази на сході та заході, відповідно, а також Єгиптом на південному заході. Країна має географічно різноманітні риси в межах своєї відносно невеликої площі. Економічним та технологічним центром країни є Тель-Авів, тоді як її місцем уряду та проголошеною столицею є Єрусалим, щоправда, визнання суверенітету держави над Єрусалимом є обмеженим. Державна мова — іврит, водночас арабська мова має особливий статус.

Населення на 1 січня 2021 року 9 291 000 осіб, територія — 22 072 км². Займає 100-е місце в світі за кількістю населення і 150-е за територією.

Унітарна держава, демократична парламентська республіка. Поділяється на 6 адміністративних округів.

Індустріальна країна, яка динамічно розвивається. Обсяг ВВП за 2015 рік становив майже 300 млрд доларів США (36 тис. доларів США на особу). У списку країн за індексом розвитку людського потенціалу перебуває на 18-му місці в світі: індекс 0,894. Грошова одиниця — новий ізраїльський шекель.

Незалежність держави проголошено 14 травня 1948 року (5 іяра 5708 року) на підставі резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 181 від 29 листопада 1947 року. Згідно з Декларацією Незалежності, Ізраїль є єврейською державою. Водночас Ізраїль є багатонаціональною й демократичною державою, де разом з євреями рівні права мають всі інші релігійні та етнічні групи незалежно від віросповідання. Ізраїль вирізняється етнокультурним розмаїттям. Національний склад населення країни такий: 74,8 % — євреї, 20,8 % — араби, 4,5 % — інші.

More about Ізраїль

Basic information
Population, Area & Driving side
  • Population 9840000
  • Область 20770
  • Driving side right
Історія
  • Докладніше: Історія Ізраїлю
    До незалежності

    Одним із центральних завдань сіонізму було створення єврейської держави. Таку державу сіоністи вирішили створити на території Палестини. З 80-х років 19 століття сюди почали переселятись євреї з країн Східної Європи. Після утворення 1897 року Всесвітньої сіоністської організації (ВСО) сіоністи стали створювати трести, які фінансували переселення євреїв до Палестини.

     
    Теодор Герцль, провісник створення єврейської держави, 1901 року

    У роки Першої світової війни Близький Схід став ареною військових дій між Османською імперією та державами Антанти. Для успіху у війні проти Османської імперії Антанта шукала підтримки у арабів. У 1915-1916 рр. Верховний комісар у Єгипті та правитель Мекки шериф Хусейн домовились про повстання арабів проти османів і визнання майбутньої об'єднаної арабської держави з боку Великої Британії. Але у травні 1916 року Британія уклала секретний договір із Францією про післявоєнний розподіл азійської частини Османської імперії (угода Сайкса-Піко), за яким Палестина залишалась у руках Британії.

    2 листопада 1917 року міністр закордонних справ Британії герцог Балфур виступив із декларацією, за якою його уряд дозволяв створення в Палестині національного осередку для євреїв. Спираючись на цей документ, ВСО стала обстоювати свої територіальні претензії. Так, у лютому 1919 року на Паризькій мирній конференції сіоністська делегація вимагала створення єврейського осередку, який охоплював би, крім Палестини, ще й південний Ліван, Голанські висоти, всю долину річки Йордан та частину Синайського півострова.

    ...Читати далі
    Докладніше: Історія Ізраїлю
    До незалежності

    Одним із центральних завдань сіонізму було створення єврейської держави. Таку державу сіоністи вирішили створити на території Палестини. З 80-х років 19 століття сюди почали переселятись євреї з країн Східної Європи. Після утворення 1897 року Всесвітньої сіоністської організації (ВСО) сіоністи стали створювати трести, які фінансували переселення євреїв до Палестини.

     
    Теодор Герцль, провісник створення єврейської держави, 1901 року

    У роки Першої світової війни Близький Схід став ареною військових дій між Османською імперією та державами Антанти. Для успіху у війні проти Османської імперії Антанта шукала підтримки у арабів. У 1915-1916 рр. Верховний комісар у Єгипті та правитель Мекки шериф Хусейн домовились про повстання арабів проти османів і визнання майбутньої об'єднаної арабської держави з боку Великої Британії. Але у травні 1916 року Британія уклала секретний договір із Францією про післявоєнний розподіл азійської частини Османської імперії (угода Сайкса-Піко), за яким Палестина залишалась у руках Британії.

    2 листопада 1917 року міністр закордонних справ Британії герцог Балфур виступив із декларацією, за якою його уряд дозволяв створення в Палестині національного осередку для євреїв. Спираючись на цей документ, ВСО стала обстоювати свої територіальні претензії. Так, у лютому 1919 року на Паризькій мирній конференції сіоністська делегація вимагала створення єврейського осередку, який охоплював би, крім Палестини, ще й південний Ліван, Голанські висоти, всю долину річки Йордан та частину Синайського півострова.

    25 квітня 1920 року на конференції в Сан-Ремо Верховна рада Антанти надала Великій Британії мандат на управління Палестиною. У преамбулу тексту мандата була включена декларація Бальфура.

    З початку 1930-х років, зі зростанням сіоністської колонізації, почав активізуватись арабський антиколоніальний рух. У жовтні 1930 року британський уряд випустив офіційну заяву — «Білу книгу», у якій декларував, що чисельність їшува має підлягати контролю та що євреї не повинні претендувати на управління Палестиною. Сіоністи негативно поставились до «Білої книги» і вимагали більшої самостійності для єврейського населення.

    Після Другої світової війни сіоністи, вимагаючи більшої самостійності, перейшли до терористичної діяльності. Завершення колоніального правління Британії вже було очевидним, тому у лютому 1947 року Британія передала палестинське питання до ООН. 29 листопада Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію № 181 про припинення британського мандату і розподіл Палестини на дві держави. 14 травня 1948 року ВСО та лідери єврейської спільноти Палестини проголосили створення Держави Ізраїль згідно з резолюцією Генеральної Асамблеї.

     
    Територія, яка була під контролем Ізраїлю до та після Шестиденної війни
    Незалежність

    14 травня 1948 року офіційно проголошено про створення держави Ізраїль, а вже наступного дня армії 5 арабських держав атакували ізраїльтян — почалась Перша арабо-ізраїльська війна 1948-49 років, результатом якої стали 6,7 тис. км² території Палестинської арабської держави на користь Ізраїлю. 1949 року ізраїльська армія захопила південний Негев, 1951 року — північ Синайського півострова, 1955 року провела кілька військових рейдів проти Сирії. За підтримки Франції та Великої Британії 1956-57 року Ізраїль захопив Синайський півострів до Суецького каналу та Сектор Гази. У 1965-66 вторглись до Західного берега річки Йордан. У результаті шестиденної війни 1967 року Ізраїль захопив Західний берег річки Йордан, сирійські Голанські висоти та знову єгипетський Синайський півострів. 1969 року в зоні Суецького каналу відбулась війна на виснаження, 1970 року Ізраїль напав на Єгипет.

    У 1973-74 роках відбулась Друга арабо-ізраїльська війна. 1978 року ізраїльська армія вторглась до південного Лівану. У серпні 1980 року об'єднаний Єрусалим проголошено столицею Ізраїлю, але світова спільнота не визнала це, всі посольства досі знаходяться в Тель-Авіві. У 1981 та 1982 роках ізраїльська армія знову напала на Ліван (Перша ліванська війна), війська з якого були виведені 2000 року. Під час Війни в Перській затоці 1990 року Ізраїль піддався нападові з боку Іраку. Перші прямі переговори між Ізраїлем і Палестиною відбулися 1992 року і вже 1993 року Ізраїль визнав Палестинську автономію і вивів війська з деяких окупованих територій. 1994 року був підписаний мирний договір із Йорданією. 2006 відбулась Друга ліванська війна.

    6 грудня 2017 року Президент США Дональд Трамп офіційно визнав Єрусалим столицею Ізраїлю[1]. Внаслідок рішення Трампа США перенесли своє посольство з Тель-Авіва до Єрусалима 14 травня 2018 року[2].

    Трамп визнав Єрусалим столицею Ізраїлю. http://www.pravda.com.ua/. Українська правда. 6 грудня 2017. Архів оригіналу за 7 грудня 2017. Процитовано 6 грудня 2017.  У Єрусалимі відкрили посольство США. Інтерфакс-Україна (укр.). Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 17 січня 2021. 
    Read less

Phrasebook

Привіт
שלום
світ
עוֹלָם
Привіт Світ
שלום עולם
Дякую
תודה
до побачення
הֱיה שלום
Так
כן
Ні
לא
Як ти?
מה שלומך?
Добре, дякую
טוב תודה
Скільки це коштує?
כמה זה?
Нуль
אֶפֶס
Один
אחד

Where can you sleep near Ізраїль ?

Booking.com
489.990 visits in total, 9.198 Points of interest, 404 Місця призначення, 39 visits today.