Будівництво гробниці описував історик I ст. до н. е. Сима Цянь у «Нотатках великого історика» через століття після її створення. Робота над гробницею розпочалася незадовго після сходження царя на трон царства Цінь у віці 13-и років, в 246 р. до н. е. До будівництва було залучено 700 000 робітників[1]. Згідно з Сима Цянем, правителя поховали разом з цілими палацами, вежами, реліквіями, творами мистецтва, а також чиновниками. В гробниці містилася модель його володінь зі 100 річками із ртуті та відтвореним рельєфом, а стелю прикрашали зображення небесних світил[1]. Географ Лі Даоюань через шість століть після смерті Ши-хуанді писав у творі «Шуй Цзин Чжу», що гора Лі (Лішан) була улюбленим місцем імператора завдяки покладам нефриту й золота. Тому імператор бажав, аби його поховали саме там[2][3]. Помер правитель у віці 49 років, вірогідно від отруєння ртуттю[4]. Проте, давні історики не згадували теракотової армії[5].

Пізніші історичні записи дозволили припускати, що поховальний комплекс і могилу пограбував Сян Ю, претендент на престол після смерті першого імператора. Однак були й вказівки на те, що сама могила, можливо, не була розграбована[3][6].

Теракотову армію було знайдено 29 березня 1974 року групою фермерів — Ян Жіфа з його п'ятьма братами та сусідом Ван Пучжі копали колодязь приблизно за 1,5 кілометрах на схід від могильного кургану імператора Цінь на горі Лі[7][4]. Це був регіон, пронизаний підземними потоками води й багатий на джерела. Протягом XVIII—XIX ст. у звітах земельних робіт згадувались знайдені навколо фрагменти теракотових скульптур, черепиця, цегла та шматки кладки[8]. Відкриття фермерів спонукало китайських археологів, в тому числі Чжао Каньміна, провести детальне дослідження. В результаті вони виявили найбільшу з усіх коли-небудь знайдених колекцій керамічних скульптур. У ґрунті вірогідного могильного насипу було виявлено високий рівень ртуті, що підтвердило слова Сима Цяня[9]. Над місцем розкопок побудовано музейний комплекс, найбільший розкоп накрито дахом[10].