Окремі поселення мая існували тут ще в докласичний період — між 450 роком до н. е. і 250 роком н. е. Втім вони не оформилися у місто або державу. Населення переважно займалося рибальством, чому сприяли географічні умови. У класичний період ці території були частиною Мутульського царства.

У 790-х роках сюди було перенесено столицю царства Ік'. Місто було засновано на острові озера Петен-Іца. Ахави Ік' перебували тут до 880-х років. Із занепадом царства не припинилось існування міста.

Наприкінці 1190-х років було зайнято представниками мая-іца на чолі із Чак-Шиб-Чаком (колишнім халач-вініком Чичен-Іци), переселенцями з північної частини Юкатана. На той час тут мешкала невеличка група нащадків мая класичного періоду, деякі вчені вважають, що ними продовжували правити нащадки династії Ік', але це достеменно не підтверджено. Мая-іца надали місту нову назву — «Та-Іца» (іноді називають Нохпетен). Незабаром утворилося потужне місто-держава, яке контролювало центральну частину сьогоднішнього Петена. Усі його правителі мали ім'я Канек (Ах-Кан-Ек'), що було зміненим ім'ям останнього ахава з царства Ік' — Чан-Ек'а (можливо відбулось поєднання нової й старої знаті). Тому частина вчених вважають Канек місцевим титулом або спадкове тронне ім'я.

Держава складалася з власне міста Та-Іца, з 4 кварталів, та 9 поселень навколо озера. Водночас існувало значна кількість племен мая, які визнавали зверхність Та-Іци. Основними союзниками були міста мая-ялаїн, ворогами міст мая-ковох.

Таке становища Та-Іци зберігалося до появи тут іспанських конкістадорів. Перша зустріч з іспанцями відбулася у 1525 році, під час експедиції Ернана Кортеса до Гондураса. Втім недостатність військової сили змусило останнього вести мирні перемовини. Надалі конкістадори не зачіпали Тах-Іцу до початку XVII століття. У 1620-х роках військові загони маянської держави дали відсіч спробам іспанців просунутися до їх володінь.

За цим до 1680-х років було дано спокій. Цьому сприяло розташування міста в глибині джунглів. У 2-й половині XVII ст. в рамках загального підкорення Петену розпочалася підготовка до нападу на Та-Іцу. На той момент у місті мешкало близько 25 тисяч осіб.

У 1692 році поновилися бойові дії за ініціативи юкатанського губернатора Мартіна де Урсуа-і-Арісменді, якому у 1697 році завдяки застосуванню вогнепальної зброї вдалося захопити місто. Тут засновано іспанську колонію — Нуестра-Сеньйора де лос Ремедіос і Сан Пабло де Іца. Проте мая-іца продовжували деяких час партизанську боротьбу.

Під час незалежної Гватемали у 1831 році іспанське місто перейменовано у Флорес. Рештки мешканців колишнього міста (близько 4000 осіб), мая-іца, сьогодні займають північне узбережжя озера Петен-Іца.