Храм Костянтина і Феодосія  Фрагменти базиліки Феодосія із зображеннями агнця

До побудови Софійського собору на його місці стояв інший храм, побудований візантійським імператором Костянтином І Великим в період 324—337 років[1]. Між тим Сократ Схоластик свідчив про будівництво першого храму, званого Софією, в добу до правління імператора Констанція II[2]. Відомо, що з 360 по 380 рік Софійський собор перебував у руках аріан. Імператор Феодосій I в 380 року передав собор православним і 27 листопада особисто ввів у собор Григорія Богослова, незабаром обраного новим константинопольським архієпископом[3]. Однак цей храм згорів внаслідок народного повстання 404 року[4].

Побудовану знову церкву знищила інша пожежа 415 року. Імператор Феодосій II наказав збудувати на цьому ж місці нову базиліку, що виконали того самого року. Базиліка Феодосія, відповідно до свідчень Івана Малали, згоріла 13 січня 532 року під час повстання «Ніка»[5]. Її руїни виявили тільки 1936 року під час розкопок на території собору.

Храм Костянтина і Феодосія були великими п'ятинавними базиліками[6]. Скупе уявлення про нього дають тільки археологічні знахідки, які дозволяють судити про значні розміри і багате мармурове вбрання. Також, ґрунтуючись на стародавніх описах, роблять висновок, що над бічними навами розташовувалися двоярусні галереї, подібні побудованій одночасно з нею базиліці Святої Ірини.

Базиліка Юстиніана  За легендою, імператор Юстиніан I побачив уві сні ангела, який відкрив йому план майбутнього Храму святої Софії

Візантійський імператор Юстиніан I через сорок днів після пожежі 13 січня 532 року наказав збудувати на тому самому місці нову церкву Святої Софії, яка б стала прикрасою столиці імперії і виразом її величчя[7]. Існує легенда, що план будівлі імператору Юстиніану вручили ангели, коли той спав. Після проведення планувальних робіт імператор призначив математика Анфемія Траллського та знаменитого архітектора і статиста Ісидора Мілетського відповідальними за виконання проєкту. Раніше вони вже звели Церкву Святих Сергія і Вакха у Константинополі. Будівництво храму тривало 5 років (на ті часи рекордно короткий термін), щодня працювало близько 10 тисяч робітників[7]. Для будівництва використовували найкращий будівельний матеріал, мармур привозили з Проконніса, Нумідії, Каріста та Ієраполіса. Також до Константинополя звозилися архітектурні елементи стародавніх споруд (наприклад, з Риму доставлені вісім порфірових колон, взятих з Храму Сонця, а з Ефеса вісім колон із зеленого мармуру — фенгіту). Крім мармурових прикрас Юстиніан, бажаючи надати храму небувалий блиск і розкіш, використав для його оздоблення золото, срібло, слонову кістку[8].

27 грудня 537 року відбулося урочисте освячення нової церкви, яке здійснив Константинопольський Патріарх Міна. Храм висвятили на честь Святої Софії, вдови, яка виховувала своїх дочок — Віру, Надію та Любов у глибокій християнській вірі. Навіть катуваннями дівчат не змусили зректися віри. Потім їх стратили. Убита горем мати прожила ще три дні, а потім померла. Християнська церква зарахувала їх до числа мучеників, а на честь Святої Софії почали будувати храми, собори та церкви по всьому світу.

Вже з моменту спорудження за церквою закріпилась назва «велика»[9]. Для здійснення богослужінь у соборі використовувалася численні дорогоцінні священні посудини. Для виготовлення дорогоцінного престолу собору, за повідомленням Дорофея Монемвасійського, використали злато, срібло, мідь, електр, залізо, скло, камені чесні багато, яхонти, смарагд, бісер, касідер, магніт, он(ікс)ій, алмази й інше до сімдесяти двох різних речей[10]. Штат церковно- і священнослужителів собору при Юстиніані був розрахований на 525 осіб: 60 священників, 100 дияконів, 40 дияконіс, 90 іподияконів, 110 читців, 25 співочих і 100 придверних[11]. В добу правління імператора Іраклія І штат розрісся до 600 осіб[12]. Згідно з сорок третьою Новелою Юстиніана від кожної торгово-ремісничій корпорації виділялася певна кількість майстерень (ергастирії), доходи від яких йшли на потреби храму Святої Софії.

Однак за кілька років після закінчення будівництва, імовірно, 551 року, землетрус зруйнував частину собору[13]. Собор також постраждав від землетрусу 989 року, особливого руйнування зазнав його купол. Будівлю підперли контрфорсами, від яких вона втратила свій колишній вигляд. Обвалений купол перебудував вірменський майстер Трдат Архітектор, автор Анійського собору, причому архітектор зробив купол навіть більш піднесеним.

Між тим, за переказом, саме в Соборі святої Софії посланці князя Володимира Великого, який охрестив Русь, знайомилися з християнською вірою. 16 липня 1054 року у Софійському соборі на святому вівтарі під час богослужіння легат Папи римського кардинал Гумберт вручив константинопольському патріарху Михаїлу Керулларію грамоту про відлучення від церкви. Саме цю дату заведено вважати датою розколу християнської церкви на католицьку і православну. До розграбування хрестоносцями Константинополя в 1204 році у в соборі також зберігалася Туринська плащаниця.

Османська доба

Майже тисячу років Собор святої Софії залишався символом християнства. Остання літургія в ньому розпочалася ввечері 28 травня 1453 року і продовжувалася всю ніч. Вранці в собор увірвалися яничари султана Мехмеда II Фатіха, що захопили Константинополь. Цей султан відомий тим, що поклявся не відпочивати і не розважатися до тих пір, доки не отримає Константинополь. 1453 року Мехмед ІІ наказав перетворити собор на мечеть. До нього прибудували чотири мінарети і він перетворився на Мечеть Ая-Софія.

За легендою, коли в місто увірвалися яничари, в соборі сховалися тисяча вірян. Священник продовжував читати молитву. Мечі вже були напоготові та раптом стіна в правій частині храму відкрилася і сховала священника. Зараз звідти чутно тихий шум. Легенда стверджує, що священник і до сьогодні читає там молитву, а коли Собор святої Софії знову стане християнським, то він вийде зі стіни і продовжить службу.

Музей

1935 року засновник сучасної Турецької держави Мустафа Кемаль Ататюрк розпорядився про перетворення Святої Софії на музей. 2010 року представники міжнародного фонду «Зібрання Ая-Софія» навіть планували проведення літургії в храмі, але не отримали дозволу від турецької влади[14]. Так чи інакше, Собор Святої Софії залишався неповторною та унікальною історичною пам'яткою світового значення.

Перетворення на мечеть

2020 року президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган заявив, що наказ Мустафи Кемаля Ататюрка є недійсним.[15] Також він вирішив змінити статус собору, перетворивши його на мечеть, проти чого виступив Вселенський Патріарх Варфоломій І[16]. Муфтій міста Комотіні заявив, що Свята Софія — християнська церква.[17]

Проти перетворення Святої Софії на мечеть виступила ЮНЕСКО. Держдепартамент США назвав собор Святої Софії у Стамбулі рідкісним місцем, потрібним всьому людству. Ердоган назвав такі заяви «нападом на суверенітет Туреччини»[18].

Попри протести, 10 липня Державна рада Туреччини (колишній Вищий адміністративний суд країни) ухвалила рішення, що указ Мустафи Кемаля Ататюрка від 1934 року (щодо перетворення мечеті на музей) є незаконним, і що собор може бути перетворений на мечеть[19][20].

Того ж дня Ердоган передав Ая-Софію у власність Управління релігійних справ Туреччини[21][22].

Влада Кіпру, Греції та Австрії засудили рішення перетворити собор на мечеть[23].

12 липня Папа Римський Франциск заявив, що ситуація із собором Святої Софії в Туреччині «завдає великої скорботи»[24]. Вселенський патріарх Варфоломій, також виступив проти такого рішення, заявивши, що «перетворення Святої Софії на мечеть розчарує мільйони християн у всьому світі» і що Ая-Софія є «життєво важливим центром, де Схід приймає Захід», і зміна статусу на мечеть «розірве ці два світи»[25]. Позицію Варфоломія підтримав Предстоятель Православної Церкви України Епіфаній[26]. У відповідь на критику, Ердоган заявив, що не змінюватиме свого рішення, назвавши його таким, що «ґрунтується на волі народу»[27].

24 липня, вперше за 86 років здійснено перший намаз після зміни статусу собору з музею на мечеть. У намазі взяв участь президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган.[28]

↑ Хронографія Феофана, рік 5816 / 316 ↑ Сократ Схоластик. «Церковна історія». Кн. II, гл. 16 ↑ Карташёв А. В. Вселенские соборы. — Клин, 2004. — С. 159. ↑ Карташёв А. В. Вселенские соборы. — Клин, 2004. — С. 460. ↑ Joannis Malalae Clironographia. Rec. L. Dindorf. Bonnae, 1831. P. 474 ↑ Колпакова Г.С. Искусство Византии. Ранний и средний периоды. — М. : Азбука, 2010. — С. 77. — (Новая история искусства) — ISBN 978-5-9985-0447-1. ↑ а б Успенский Ф. И. История Византийской империи VI-IX веков. — М., 1996. — С. 331. — ISBN ISBN 5-244-00838-2. ↑ Савваитов П.И. Путешествие новгородского архиепископа Антония в Царьград. — СПб, 1872. — С. 73. ↑ Robert S. Nelson. Hagia Sophia, 1850-1950: Holy Wisdom Modern Monument. — Chicago : University of Chicago Press, 2004. — С. 10. — ISBN 0226571718. ↑ Цитируется по Крест - хранитель всея Вселенныя: История создания и воссоздания креста преподобной Евфросинии, игумении Полоцкой / Л.В.Алексеев. — Минск : Вестник Белорусского Экзархата, 1996. — 126 с. Архівовано з джерела 11 грудня 2008 ↑ Новели Юстиніана 3. гл. 1. ↑ Успенский Ф. И. История Византийской империи VI-IX веков. — М. : Мысль, 1996. — С. 335. — ISBN ISBN 5-244-00838-2. ↑ Хронографія Феофана, рік 6051 / 551 ↑ ATHENS NEWS AGENCY. 11 березня 2012. Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 24 квітня 2016.  ↑ Турецькі ЗМІ: Свята Софія може відкритися як мечеть 15 липня. Духовний фронт (укр.). 18 червня 2020. Процитовано 25 червня 2020.  ↑ Яка позиція Вселенського патріарха щодо Святої Софії?. Духовний фронт (укр.). 18 червня 2020. Процитовано 25 червня 2020.  ↑ Муфтій грецького міста Комотіні: Свята Софія - християнська церква. Духовний фронт (укр.). 10 липня 2020. Процитовано 11 липня 2020.  ↑ Ердоган: Звинувачення проти нашої країни щодо Святої Софії є нападом на наш суверенітет. Духовний фронт (укр.). 4 липня 2020. Процитовано 11 липня 2020.  ↑ Суд у Туреччині дозволив перетворити собор Святої Софії в Стамбулі з музею на мечеть. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 11 липня 2020.  ↑ У Туреччині собору Святої Софії надали статус мечеті - новини Еспресо TV | Україна. espreso.tv. Процитовано 10 липня 2020.  ↑ Указ Ердогана: Собор Святої Софії в Стамбулі став мечеттю - новини Еспресо TV | Україна. espreso.tv. Процитовано 10 липня 2020.  ↑ Собор Святої Софії став мечеттю: Ердоган підписав указ. РБК-Украина (рос.). Процитовано 10 липня 2020.  ↑ В Європі відреагували на перетворення Собору Святої Софії на мечеть. РБК-Украина (рос.). Процитовано 12 липня 2020.  ↑ Папа Римський про ситуацію із собором Святої Софії: це завдає мені великої скорботи. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 12 липня 2020.  ↑ Туреччина: Ердоган підписав указ про зміну статусу собору Святої Софії. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 12 липня 2020.  ↑ ПЦУ підтримує позицію Вселенського Патріархату щодо статусу Святої Софії - РІСУ. Релігійно-інформаційна служба України (укр.). Процитовано 12 липня 2020.  ↑ Ердоган відповів на критику щодо зміни статусу собору Святої Софії. РБК-Украина (рос.). Процитовано 13 липня 2020.  ↑ У Святій Софії вперше за 86 років прозвучав намаз. Духовний фронт (укр.). 25 липня 2020. Процитовано 11 грудня 2020.