У 1831 році загін з 78 шотландців під командуванням майора Джонатана Форбса наткнувся на Сігірію, повертаючись з поїздки[1]. Сігірія привернула увагу антикварів, а потім і археологів. Археологічні роботи тут вперше почалися в 1894 р., коли дослідник Белл розпочав розчищати ліс і перші розкопки, а потім провів широке дослідження місцевості навколо Сігірії. Масштабні ж дослідження почалися в 1982 році, їх розпочав уряд Шрі-Ланки.

Найперші свідоцтва людської присутності в Сігірії було знайдено в гірському притулку Алігала в східній частині скелі. Ці знахідки свідчать, що область була заселена майже п'ять тисяч років тому під час мезоліту. Протягом третього століття до нашої ери тут знаходилися гірські притулки-печери, влаштовані буддистськими ченцями. Ці будівлі були побудовані між третім століттям до нашої ери і першим століттям нашої ери.

Король Кашапа побудував фортецю в 5 столітті для того, щоб сховатися від переслідувань свого брата. Кашапа зібрав у себе в королівстві найкращих архітекторів, і вони створили для нього чудове місто, навколо якого цвіли чудові сади і красувалися незвичайні, на ті часи, фонтани.

Стародавній історик в хроніці Махавамса розповідає[2], що Кашапа, старший син короля Датусени, зненавидів батька після того, як Датусена вирішив призначити своїм наступником молодшого сина на ім'я Могаллана, тому що Кашапа був сином наложниці, а Могаллана — сином королеви. Кашапа здійняв повстання, кинув батька до в'язниці, а потім наказав убити його. Могаллана, в жаху від злодіянь брата, втік до Індії, присягнувшись помститися. Щоб убезпечити себе, Кашапа вирішив збудувати свій палац у абсолютно неприступному місці. Майже 20 років Кашапа насолоджувався життям в прекрасній Сігірії, але одного разу його брат, який зібрав армію, повернувся, щоб повернути свій трон. Невідомо, чим обернулася б битва, адже Кашапа теж не сидів склавши руки всі ці роки, якщо б не бойовий слон короля. Слон захотів напитися і попрямував до найближчого ставка. Армія, побачивши що покидає поле бою командувача, вирішив, що король рятується втечею і розбіглася. Залишившись наодинці, Кашапа в розпачі кинувся на меч. Могаллана знищив палац Кашапи, і, взявши владу в свої руки, повернув до Сігірії монастир і відновив столицю в Анурадхапурі, де і влаштувався.

За іншою версією за 18 років правління з вершини скелі Кашапа уявив себе господарем всесвіту. Впевнений у своїй силі, він послав звістку братові, що повернувся з Індії з військом, що хоче битися з ним на рівнині. Але рішення було прийнято невдало. У розпал битви слон Кашапи рушив до найближчого ставка напитися води. Армія вирішила, що король рятується втечею і почала відступати. Залишившись один, Кашапа перерізав собі горло.

Існує й інша думка про те що в Сігірії ніколи не було королівського палацу і фортеці, а лише монастир, яким опікувався Кашапа, час від часу відвідуючи його.

Після смерті короля Кашапи, печерний монастир працював приблизно до 14-го століття, а потім він був покинутий. Після цього ніяких згадок про Сігірію не було виявлено до сімнадцятого століття, коли ця місцевість стала Королівством Канді. Коли правління Канді скінчилося, Левова скеля знову втратила своє значення.

Написи Сігірії були розшифровані археологом Сенаратом Паранавітаною в його роботі, виданій в Оксфорді. Він також написав популярну книгу «Історія Сігірії».