Ейсе Ейсінга був обдарованою людиною і з юнацьких років захоплювався математикою та астрономією[1]. Незважаючи на це, його не прийняли до Університету Франекера, і, за сімейною традицією, він став чесальником шерсті[2]. Існує думка, що причина будівництва планетарію була пов'язана з історичними подіями того часу: у другій половині XVIII століття у Фрисландії спалахнула паніка через пророцтво загибелі людства[3]. Ходили чутки, що 8 травня 1774 року відбудеться парад планет — Юпітера, Марса, Венери, Меркурія, а також Місяця — який спричинить руйнівні наслідки не тільки «для Землі, а й для всієї Сонячної системи», і навіть може стати «прелюдією або початком її часткової або цілковитої руйнації»[4]. Паніка була пов'язана з виходом у світ брошури преподобного Елко Альта (Eelco Alta), в якій він, за словами видавця, передбачив кінець світу[1][4][5]. У своїй книзі Альта пов'язав різні астрономічні дані з біблійними цитатами. Хоча брошура була арештована і опублікована лише після того, як страшна дата минула, уникнути паніки не вдалось[6][7]. Тож за цією версією, Ейсе Ейсінга побудував свій планетарій саме з метою демонстрації безпричинності страху і паніки[2][8][9][10]. Але оскільки Ейсінга, за останніми даними, скоріше за все, розпочав будівництво планетарію до публікації брошури Елко Альта, ця причина видається сумнівною[6][9]. На будівництво планетарію замість запланованих 8 місяців роботи знадобилось цілих 7 років.

У 1787 році через серйозний конфлікт з управлінням франекерської поліції Ейсе Ейсінга під загрозою арешту був вимушений один, без родини, залишити свій дім і оселитися у Німеччині. Кілька років по тому він отримав звістку, що його дружина померла, а будинок з планетарієм йому більше не належить. Ейсінга все ще побоювався повертатись у Франекер, і через кілька років оселився у маленькому поселенні Вісвліт, де знову отримав професію чесальника шерсті і одружився вдруге. Однак згодом він був схоплений і засуджений Льоветським судом до п'ятирічної висилки з Фрисландії. Після подолання всіх труднощів Ейсе Ейсінга все ж повернувся до Франекера і знову оселився у своєму старому будинку разом з дружиною. Він відремонтував і переналаштував всій планетарій, який з того часу працював ще більш справно. Врешті Ейсінга став почесним жителем Франекера і навіть був призначений керівником університету і управителем провінції, а також отримав лицарський орден[2][6].

Планетарій здобував все більшу популярність. У 1818 році його відвідав сам король Віллем I, він придбав планетарій для держави Нідерландів. У 1859 році держава подарувала планетарій Ейсе Ейсінги общині Франекера[2].