جامع عقبة بن نافع
( Мечеть Укба )Мечеть Укба (араб. جامع عقبة) також відома як Велика мечеть Кайруана (араб. جامع القيروان الأكبر) — одна з найбільших мечетей у Тунісі, розташована в місті Кайруан. Як перша історична столиця мусульманського Магрибу, Кайруан вважається духовним та релігійним центром Тунісу та іноді — четвертим священним містом ісламу. Велика мечеть вважається найстарішою святинею та найважливішою мечеттю мусульманського Заходу. З 13 березня 1912 року ця мечеть занесена до списку історичних пам'яток в Тунісі, що охороняються державою, 1988 року вона, як і все місто Кайруан, була занесена до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Окрім своєї художньої та архітектурної значимості, Велика мечеть у Кайруані зіграла, на думку туніського історика ісламу Мухаммеда Тальбах, «головну роль у ісламізації всього мусульманського Заходу, зокрема Іспанії, та в поширенні малікітства»[1].
Під час правління династії Аглабідів (IX століття) мечеть отримала свій статус завдяки значним роботам з розширення, проведеними у ній[2]. Відомість мечеті Укби та інших святинь в Кайруані допомагали місту розвиватися і рости.
Університет, де працювали вчені, які викладали в мечеті, став центром розвитку ісламської думки та світських науках[3][4]. Його роль можна порівняти з Паризьким університетом у період середньовіччя. Із занепадом міста Кайруан починаючи з середини XI століття центр інтелектуальної думки перемістився до університету Ез-Зітуні в Тунісі[5].
↑ Mohamed Talbi, L’Islam n’est pas voile, il est culte, éd. Cartaginoiseries, Carthage, 2010, p. 121 ↑ M’hamed Hassine Fantar, De Carthage à Kairouan: 2000 ans d’art et d’histoire en Tunisie, éd. Agence française d’action artistique, Paris, 1982, p. 23 ↑ Wilfrid Knapp et Nevill Barbour, North West Africa: a political and economic survey, Editions Oxford University Press, Oxford, 1977, page 404 ↑ Kairouan Capital of Political Power and Learning in the Ifriqiya (MuslimHeritage.com). Архів оригіналу за 2 листопада 2012. Процитовано 19 травня 2013. ↑ Mahmud Abd al-Mawla, L’université zaytounienne et la société tunisienne, éditions Maison Tiers-Monde, Tunis, 1984, page 33
Коментувати