Мечеть Бадшахі
Мече́ть Бадша́хі (урду بادشاہی مسجد — мечеть падишаха) — пакистанська мечеть у місті Лахор, друга за величиною в державі, після мечеті Фейсал в Ісламабаді. Вважається за одну з найбільш значущих пам'яток індо-ісламської сакральної архітектури доби Великих Моголів.
З 1584 по 1598 рік у Лахорі розташовувалася резиденція могольського імператора Акбара Великого. Його наступники довго жили у цій резиденції і прикрашали місто новими чудовими будівлями. Останній з династії Великих Моголів, Аурангзеб (1658—1707), побудував в Лахорі знамениту мечеть, яка називається «мечеттю Бадшахі». Лахорська мечеть стала останнім досягненням архітектури періоду Великих Моголів [1].
Збудована в 1673-74 роках мечеть відтоді є головною пам'яткою Лахора [2]. Вона схожа на споруджену двома десятиліттями раніше мечеть Джама-Масджид в Делі. На мармуровій плиті, встановленій над головним входом у мечеть, є різьблений напис: «Мечеть переможного і відважного владики Мухіддіна Мухаммада Аламгіра, побудована і закінчена під управлінням найскромнішого службовця імператорського двору Фідаї Хан Кока, 1084 року Хіджри». Згадуваний у написі Фідаї Хан Кока був зведеним братом Аурангзеба і начальником артилерії в його армії. Вартість будівництва мечеті «перевищила шість лакхів рупій» (1 лакх = 100 тисяч рупій). Надалі на утримання мечеті спрямовувалися доходи від цілого князівства Мултан.[1].
На початку XIX сторіччя Лахор захопили сикхи, які влаштували в мечеті склад і пороховий льох. За часів британського колоніального правління галереї внутрішнього двору використовувалися як казарми для солдатів. 1856 року після довгих переговорів мечеть перейшла в руки мусульман і була відновлена. Після здобуття Пакистаном незалежності в 1947 році у мечеті велися великі ремонтні роботи[1].
1960 року було проведено повну реставрацію мечеті, після чого вона набула нинішнього вигляду[3].
Нині мечеть Бадшахі є кандидатом у список об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО[4].
↑ а б в Низовский А. Ю., 2006. ↑ Сто чудес света. ↑ Окружающий мир. ↑ Badshahi Mosque, Lahore. UNESCO World Heritage Centre. Архів оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 17 лютого 2014.
Коментувати