Манастир Манасија

( Манасія (монастир) )


Монастир Манасія (серб. манастир Манасија), також відомий як монастир Ресава (серб. манастир Ресава) — жіночий монастир Сербської православної церкви, розташований у Поморавському окрузі Сербії близ містечка Деспотовац. Заснований деспотом Стефаном Лазаровичем між 1406 і 1418 роками. Одна з важливих пам'яток сербської середньовічної культури. У 2010 році запропонований урядом Сербії як кандидат на внесення до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Головний храм монастиря освячений на честь Святій Трійці.


Монастир Манасія (серб. манастир Манасија), також відомий як монастир Ресава (серб. манастир Ресава) — жіночий монастир Сербської православної церкви, розташований у Поморавському окрузі Сербії близ містечка Деспотовац. Заснований деспотом Стефаном Лазаровичем між 1406 і 1418 роками. Одна з важливих пам'яток сербської середньовічної культури. У 2010 році запропонований урядом Сербії як кандидат на внесення до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Головний храм монастиря освячений на честь Святій Трійці.

Точна дата заснування деспотом Стефаном Лазаровичем монастиря на березі річки Ресава невідома. Монастир Ресава (так він називався в середньовіччя, назву Манасія він отримав пізніше), був побудований у двох кілометрах на північний захід від містечка Деспотовац у мальовничій долині. Будівництво монументального кам'яного храму та укріпленої фортеці захищеної мурам з одинадцятьма вежами тривало, з перервами, близько десяти років від 1407 до 1418. За цей час були збудовані храм, велика трапезна, житлові приміщення, господарчі будівлі, фортечні укріплення з вежами, захисними стінами та ровами[1].

Монастир будувався як резиденція деспота. Потужні стіни з 11 вежами, обведені ровом, являли собою неприступну фортецю. Найпотужніша вежа, — донжон (збереглася досі), — називається Деспотова вежа. Для входу в монастир в західній частині стіни була влаштована фортечна брама. Деспот Стефан раптово помер 19 липня 1427 року на полюванні. Сьогодні між науковцями триває суперечка про те, де був похований Стефан Лазаревич — в Копорінському монастирі чи в Манасії. Деякі вчені вважають, що людські рештки, знайдені в похованнях Манасії належать деспоту.

Відразу після заснування монастир став важливим культурним центром Сербської деспотовини, яким залишався протягом першої половини XV — початку XVI століття. Тут знаходилась знаменита Ресавська школа, де перекладалися і переписувалися книги навіть в період османського завоювання. Школа добре відома своїми рукописами та перекладами означеного вище періоду.

 Монастир Манасія. 1875 рік

У 1439 році турки-османи захопили фортецю, але після переговорів залишили її. Потім захоплювали її у 1456 та 1458 роках, остаточно фортеця була зайнята в 1459 році. Протягом п'яти століть османського панування монастир кілька разів піддавався розграбуванню (1476, 1734 рік), був покинутий та зруйнований[2].

Усі ці часи укріплення Манасії розглядались владою як потужне укріплення в стратегічно важливому районі: за даними перепису 1476/78 років в монастирі квартирував османський гарнізон в 70 шабель на чолі з диздаром. 1689 року австрійці на короткий час захопили монастир, але турки швидко оговталися і відбили його назад. Після підписання Пожаревацького миру 1718 року монастир знову відійшов Габсбурзькій монархії. Австрійці до 1735 року відбудували і реконструювали монастирські укріплення. Втім після повернення турків духовне життя в Манасії знову завмерло. Так було до початку XIX століття та Першого сербського повстання, після якого духовне життя тут відновлювалося зусиллями ченця Іоаникія[3].

Під час Першого сербського повстання, монастир знову був практично зруйнований і кілька років перебував у руїнах, проте в середині XIX століття був відбудований: після відвідання монастиря князем Милошем Обреновичем у 1832 році, у 1844 році в Манасії були розпочаті роботи з її відновлення. Деякі роботи були також виконані наприкінці XIX століття. З того часу монастир не ремонтувався, через що його укріплення поступово руйнувались аж до 1929 року, коли в було проведено часткову реставрацію і консервацію фортеці[4].

З 1954 року Манасія — жіночий монастир.

Томић де Муро, Вукосава, Томић Стеван, 1977, с. 6. Томић де Муро, Вукосава, Томић Стеван, 1977, с. 9. Томић де Муро, Вукосава, Томић Стеван, 1977, с. 9-10. Томић де Муро, Вукосава, Томић Стеван, 1977, с. 10-12.
Photographies by:
Magyshadow - CC BY-SA 4.0
Statistics: Position
1806
Statistics: Rank
69428

Коментувати

Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсиланням спаму.

Безпека
541736982Click/tap this sequence: 6518

Google street view

Where can you sleep near Манасія (монастир) ?

Booking.com
487.352 visits in total, 9.186 Points of interest, 404 Місця призначення, 37 visits today.