Д. Ермелінда Монтейру де Алмейда, віконтеса Регалейра. Розкішна рослинність поруч із нижньою брамою.

Земля, де зараз розміщена Кінта-да-Регалейра, протягом багатьох років мала багато власників. Вона належала віконтам Регалейра, сім'ї багатих купців з Порту, допоки у 1892 році не була продана Карвалью Монтейру за 25000 реалів. Монтейру прагнув побудувати дивовижне місце, де він міг би збирати символи, що відображали його інтереси та ідеології. За сприяння італійського архітектора Луїджі Маніні він відтворив садибу площею 4 га.

Окрім інших нових функцій, він додав загадкові споруди, які нібито містили символи, пов'язані з алхімією, масонством, тамплієрами та розенкрайцерами. Архітектура, яку створив Маніні, викликала стилі римського, готичного, ренесансного та мануельського стилів. Побудова нинішнього маєтку розпочалося в 1904 році, і значна частина його була завершена до 1910 року.

Пізніше маєток був проданий у 1942 році Вальдемару д'Орі, який використовував його як приватну резиденцію для своєї багатодітної родини. Він замовив ремонтні та реставраційні роботи. У 1987 році маєток було знову продано, на це раз — японській корпорації Aoki, і він перестав служити резиденцією. Корпорація зберігала маєток закритим для громадськості десять років, поки його не придбала міська рада Сінтри у 1997 році. Великі зусилля з реставрації були негайно розпочаті по всій садибі. Вона відкрилася для публіки в червні 1998 року і розпочлося проведення культурних заходів. У серпні того ж року португальське міністерство культури класифікувало маєток як «власність у суспільних інтересах».