Харран — одне з найдавніших міст світу. Не раз згадується в біблійній Книзі Буття. Сім'я Тераха разом з його сином Авраамом вийшла з Уру халдейського та поселилася у Харрані. Там Терах помер і був похований (Бут. 11:31-32). У цій місцевості також жив Лаван, брат Ревеки (Бут. 27:43). Земля Харран мала торгові стосунки з Тіром (Єз. 27:23) і була підкорена ассирійцями (2Цар. 19:12).

В останній третині II тисячоліття до н. е. Харран був завойований ассирійцями, що просувалися на захід і став (при Саргоні II) невід'ємною частиною Ассирії.

Місто було відоме храмом бога Місяця Сіна, храм якого був збудований за вавилонського царя Набоніда. З 3-го тисячоліття до н. е. і аж до Середньовіччя Харран був важливим торговим пунктом, до кінця VII століття до н. е. — провінційної столицею в Ассирії.

Під Харраном вавилонський цар Набопаласар 25 липня 616 до н. е. переміг ассирійську армію на березі Євфрата. У червні 609 до н. е. новий цар Ассирії Ашшур-убалліт II разом з фараоном Нехо II безуспішно спробували відбити Харран. З жовтня 539 до н. е. Харран увійшов до складу ахеменідської імперії, а з 323 до н. е. — селевкідської.