Гельголанд
Ге́льголанд (нім. Helgoland) — острови в Північному морі, на території Німеччини. Входить до складу федеральної землі Шлезвіг-Гольштейн. Має статус громади району Піннеберг, материкова частина якого виходу до моря не має. Населення становить 1307 осіб (станом на 31 грудня 2020). Площа 1,7 км². Острів розташований у Гельголандській бухті в південно-східній частині Північного моря, в гирлі річки Ельба. У 1807—1890 роках Гельголандом володіла Велика Британія.
Окрім німецької мови, місцеве населення — етнічні фризи — використовує гельголандський діалект фризької мови під назвою галундер. Назва Гельголанд перекладається як «священна земля», можливо завдяки тому, що в давнину острови пов'язували з богом Форсеті.
У минулому острови належали Данії та Великій Британії (1807—1890).
Острів був населений, починаючи з доісторичних часів. Під водою біля острова були знайдені доісторичні мідні пластини, які майже напевно були зроблені в Оберланді.
У 697 році Радбод, останній фризький король, залишив тоді ще єдиний острів після його поразки від франків.
Традиційне господарство складалося з риболовлі, полювання на птахів і проведення суден. Окрім того, у деякі періоди Гельголанд був чудовим базовим пунктом для лову оселедців. Через це до 1714 року острів декілька разів переходив від Данії до герцогства Шлезвіг та Гамбургу. У серпні 1714 року його захопила Данія і володіла ним до 1807 року.
У 1807 році острів перейшов до Великої Британії під час Наполеонівських воєн. Він став центром контрабанди і шпигунства проти Наполеона. Тисячі німців втекли до Британії і Королівського німецького легіону через Гельголанд. У 1826 році Гельголанд офіційно став «морським курортом» і незабаром перетворився на популярний туристичний центр. Острів також привертав художників і письменників, особливо з Німеччини і навіть Австрійської імперії, наприклад Генріха Гейне. Він був притулком для революціонерів у 1830 і 1848 роках.
Гофман фон Фаллерслебен у 1841 році написав на тоді британському острові Гельголанд текст «Пісні німців». Пізніше вона стала гімном Німецької Держави. У 1933 році гімном Третього Рейху стала тільки перша строфа (за якою виконувалася «Пісня Хорста Весселя», що офіційно не вважалася частиною гімну; в 1945 році заборонена Контрольною радою). Тепер третя строфа є гімном об'єднаної Німеччини.
Вигляд Гельголанду з висоти пташиного лету 1890—1900Велика Британія відмовилась від островів на користь Німецької імперії у 1890 за Занзібарським договором, тоді ж вона відмовилась від своїх інтересів на Мадагаскарі на користь Французької республіки, натомість ці країни визнавали інтереси Англії в Занзібарі.
Гельголанд у 1929/30Під владою Німецької імперії острови стали головною військово-морською базою, і протягом Першої світової війни цивільне населення було вивезене на материк. Острів'яни повернулися в 1918 році, але протягом нацистського періоду військово-морська база була відновлена.
З 1945-го до 1952 року ненаселені острови використовувалися як склад для бомб. 18 квітня 1947 року битанський флот підірвав 6,800 тонн вибухових речовин у тротиловому еквіваленті. Ця подія відома як «Великий удар» або «Британський удар» і є найбільшим неядерним вибухом в історії людства.
У 1952 році на островах була відновлена юрисдикція Німеччини, якій довелося очистити величезну кількість не підірваного боєзапасу на головному острові й відбудувати будинки перед тим, як повернути населення. Нині Гельголанд є курортом і має статус вільної зони, оскільки він — частина ЄС, але не є членом митного союзу, тому економіка ґрунтується на продажі цигарок, алкогольних напоїв, парфумів і туризмі.
Коментувати