Заснування  Альвізе Віваріні. Мадонна зі Святими.

Художні традиції у Венеції були сформовані давно та мали декілька значних змін включно до XV століття (від Візантії, Риму, Флоренції). Але згодом художні техніки стали настільки самодостатніми, що самостійно почали впливати на власних і закордонних художників. Венеційська школа живопису стала одним із провідних художніх центрів Італії та світу в XVI- XVIII століттях.[1][2]

Однак художня академія в місті заснована лише в 1750 році — набагато пізніше, ніж академія братів Караччі в місті Болонья (кінець 16 ст.), і лише на сім років раніше академії в Петербурзі.

Сенат Венеції видав наказ про створення Галереї художньої академії, а її колекції живопису стали зразками для навчання. Першим директором галереї та президентом академії було призначено П'єтра Едвардса.

П'єтро Едвардс  Худ. Чіма да Конельяно. Мадонна зі Святими Худ. Чіма да Конельяно, Переконання апостола Фоми

П'єтро Едвардс, що посів місце президента Академії, став надзвичайно вдалим вибором Сенату Венеції. Так, Едвардс подав у Сенат проєкт створення реставраційних майстерень у 1777 році, а через рік вони вже запрацювали[3].

Вагому роль П'єтро Едвардс зіграв в перешкоді грабіжницьких вивозів мистецьких скарбів Венеції в Парижі, під час падіння Венеційської республіки й захоплення Венеції військами Наполеона Бонапарта. Окупаційна французька влада зачинила багато монастирів і церков Венеції. Розпочався масовий розпродаж картин і витворів мистецтва з релігійних установ. П'єтро Едвардс, як і державний діяч Теодоро Коррер, рятував, купував і переховував значні мистецькі твори, щоб зберегти їх для Венеції та Італії. Частково цьому сприяла й окупаційна французька влада.

↑ Викентій., Макушев, (1874-<1882>). Историческіе памятники южных славян и сосѣдних им народов : извлеченые из итальянских архивов и библіотек. V tip. Varshavskago ucheb. okruga. OCLC 22345302.  ↑ Skliarenko, Halyna (23 березня 2021). Transcarpathian School of Painting and the Return to Modernism in the 1960s Ukrainian Art. Folk art and ethnology. № 1. с. 46–53. ISSN 2664-4282. doi:10.15407/nte2021.01.046. Процитовано 28 травня 2022.  ↑ Никитюк О. Д. «Художественные музеи Венеции», серия «Города и музеи мира», М., 1979,с. 11