Context of Норвегія

Норве́гія (норв. Norge:   файл; нюн. Noreg:   файл), офіційна назва — Королі́вство Норве́гія (норв. Kongeriket Norge) — північноєвропейська держава на Скандинавському півострові, загальною площею 385,207 тис. км² (69-те місце у світі). Окрім материкової частини, Норвегії належить арктичний архіпелаг Шпіцберген та острів Ян-Маєн на межі Гренландського й Норвезького морів, острів Буве в Південній Атлантиці.

Норвегія — суверенна демократична парламентська конституційна монархія унітарного устрою. У Норвегії державна влада розділена між парламентом, королем та Верховним судом, згідно з нормами конституції, яка з численними поправками діє в країні з 1814 року. Глава держави — король Гаральд V із династії Шлезвиг-Гольштейн-Зоннерборг-Глюксбургів. Глава уряду з 2021 року — Йонас Гар Стере, лідер лівоцентристської парламентської коаліції. Норвегія підтримує тісні зв'язки з Європейським Союзом та йог...Читати далі

Норве́гія (норв. Norge:   файл; нюн. Noreg:   файл), офіційна назва — Королі́вство Норве́гія (норв. Kongeriket Norge) — північноєвропейська держава на Скандинавському півострові, загальною площею 385,207 тис. км² (69-те місце у світі). Окрім материкової частини, Норвегії належить арктичний архіпелаг Шпіцберген та острів Ян-Маєн на межі Гренландського й Норвезького морів, острів Буве в Південній Атлантиці.

Норвегія — суверенна демократична парламентська конституційна монархія унітарного устрою. У Норвегії державна влада розділена між парламентом, королем та Верховним судом, згідно з нормами конституції, яка з численними поправками діє в країні з 1814 року. Глава держави — король Гаральд V із династії Шлезвиг-Гольштейн-Зоннерборг-Глюксбургів. Глава уряду з 2021 року — Йонас Гар Стере, лідер лівоцентристської парламентської коаліції. Норвегія підтримує тісні зв'язки з Європейським Союзом та його країнами-членами (незважаючи на відмову від вступу до Союзу на двох загальнонаціональних референдумах), так само як і зі Сполученими Штатами Америки. Норвегія є однією з країн засновників Організації Об'єднаних Націй, НАТО, Ради Європи, Договору про Антарктику та Північної ради; також членом Європейської економічної зони, Світової організації торгівлі та Організації економічного співробітництва та розвитку; частиною Шенгенської зони. Королівство Норвегія було засноване 872 року, після злиття кількох дрібних норманських королівств. Це одне з найстаріших досі існуючих королівств світу, воно існує безперервно протягом більше 1100 років. За цей період на престолі королівства змінилось понад 60 королів та ярлів. З 1035 по 1814 рік до складу королівства входили Фарерські острови, з 1261 по 1814 рік Гренландія, з 1262 по 1814 рік Ісландія. До 1661 року влада в королівстві належала монархові, після — розділена з впливовою знаттю. Станом на 2017 рік населення країни становить 5,32 млн осіб (120-те місце у світі).

Країна має довгу лінію східного сухопутного кордону зі Швецією (протяжністю 1619 км). Норвегія також межує з Фінляндією і Росією на північному сході, а також із протокою Скагеррак на півдні, з Данією на іншому боці. Норвегія має довгу берегову лінію межуючи з Атлантичним океаном та Баренцовим морем.

Країна підтримує комбінацію ринкової економіки та Скандинавської моделі з обов'язковим медичним страхуванням і комплексною системою соціального страхування. Норвегія має значні запаси нафти, природного газу, мінералів, лісоматеріалів, морепродуктів, прісної води і гідроенергетики. На нафтову промисловість припадає близько чверті валового внутрішнього продукту країни. Норвегія посідає четверте місце у світі в переліку країн за розміром доходу на душу населення, згідно з даними світового банку та МВФ. Країна є найбільшим добувачем нафти і природного газу за межами Середнього Сходу на душу населення. З 2001 по 2006, а також із 2009 до 2014 років, Норвегія мала найвищий індекс людського розвитку у світі. Норвегія також очолює список країн за індексом процвітання вже п'ять років поспіль.

4 квітня 1949 року Норвегія вступила в блок НАТО. Населення Норвегії двічі на національних референдумах 1972 року і 1994 року відкидало пропозицію про вступ до Європейського Союзу, хоча країна тісно пов'язана з ЄС у межах Європейської економічної та Шенгенської зон.

More about Норвегія

Basic information
Population, Area & Driving side
  • Population 5550203
  • Область 385207
  • Driving side right
Історія
  • Докладніше: Історія Норвегії
    Доісторичний період
    Докладніше: Доісторична Скандинавія

    Південні регіони сучасної Норвегії почали заселяти представники Аренсбурзької культури в епоху пізнього палеоліту, близько 11—10 тис. років до н. е. Назва культури пішла від німецького міста Аренсбург, розташованого за 25 км на північний схід від Гамбурга[1]. Найбільш ранні сліди людської діяльності в Норвегії були виявлені уздовж узбережжя, де розтанув величезний шельфовий льодовик останнього льодовикового періоду (11—8 тис. років до н. е.).

    У середині першого тисячоліття до н. е. на територію Скандинавського півострова проникають германські племена, які поступово витіснили місцеве населення (саамів) на північ[2].

    Середньовіччя

    IX—X сторіччя в Європі ознаменувались завоюваннями норманів — епоха вікінгів[3]. У цей період розпочалося політичне об'єднання країни, яке завершилося після серії громадянських воєн другої половини XII — початку XIII століття[2][4]. 994 року король Олаф Трюґґвасон охрестив країну[3]. У 1046—1066 на норвезькому престолі перебував Гаральд Суворий, що був одружений із донькою князя Київської Русі, Ярослава Мудрого — Єлизаветою Ярославною[2]. У 1262—1264 роках до складу Норвегії була приєднана Ісландія[2]. 1319 року укладено особисту унію з королем Швеції, 1380 року — з данським королем[4]. 1397 року було укладено Кальмарську унію трьох скандинавських королівств під данською короною[2]. У XV—XVI століттях йшло поступове оданення місцевої феодальної верхівки. 1536 року данською державною радою була проголошена Реформація, а вже наступного, 1537 року Норвегія була перетворена на звичайну провінцію данського королівства[2].

    ...Читати далі
    Докладніше: Історія Норвегії
    Доісторичний період
    Докладніше: Доісторична Скандинавія

    Південні регіони сучасної Норвегії почали заселяти представники Аренсбурзької культури в епоху пізнього палеоліту, близько 11—10 тис. років до н. е. Назва культури пішла від німецького міста Аренсбург, розташованого за 25 км на північний схід від Гамбурга[1]. Найбільш ранні сліди людської діяльності в Норвегії були виявлені уздовж узбережжя, де розтанув величезний шельфовий льодовик останнього льодовикового періоду (11—8 тис. років до н. е.).

    У середині першого тисячоліття до н. е. на територію Скандинавського півострова проникають германські племена, які поступово витіснили місцеве населення (саамів) на північ[2].

    Середньовіччя

    IX—X сторіччя в Європі ознаменувались завоюваннями норманів — епоха вікінгів[3]. У цей період розпочалося політичне об'єднання країни, яке завершилося після серії громадянських воєн другої половини XII — початку XIII століття[2][4]. 994 року король Олаф Трюґґвасон охрестив країну[3]. У 1046—1066 на норвезькому престолі перебував Гаральд Суворий, що був одружений із донькою князя Київської Русі, Ярослава Мудрого — Єлизаветою Ярославною[2]. У 1262—1264 роках до складу Норвегії була приєднана Ісландія[2]. 1319 року укладено особисту унію з королем Швеції, 1380 року — з данським королем[4]. 1397 року було укладено Кальмарську унію трьох скандинавських королівств під данською короною[2]. У XV—XVI століттях йшло поступове оданення місцевої феодальної верхівки. 1536 року данською державною радою була проголошена Реформація, а вже наступного, 1537 року Норвегія була перетворена на звичайну провінцію данського королівства[2].

    Довгий корабель вікінгів 

    Довгий корабель вікінгів

    Святий Олаф 

    Святий Олаф

    Саркофаг королеви Маргрете I 

    Саркофаг королеви Маргрете I

    Карта Північної Європи, 1599 рік 

    Карта Північної Європи, 1599 рік

    Нові часи

    З розвитком індустрії наприкінці XVIII століття та зміцненням місцевої національної еліти розпочалося зміцнення й національного визвольного руху. Перша конституція королівства Норвегія була розроблена установчими зборами в місті Ейдсволле і прийнята ними же 17 травня 1814 року[4]. Перша і єдина конституція Норвегії була натхнена ідеями Французької революції і пов'язана з проголошенням незалежності від Данії. У листопаді 1814 року, відповідно до таємної змови учасників антинаполеонівської коаліції, було укладено Кільську угоду. Згідно з нею Норвегія увійшла на 91 рік в унію зі Швецією, як подяка останній за її участь у боротьбі проти Наполеона І[2]. Проте дія конституції не була припинена, шведський король лише зажадав внести до неї положення про створення унії.

    1884 року в країні остаточно оформилась парламентська форма правління, оформилися загальнонаціональні партії лібералів (Венстре) і консерваторів (Гейре)[2].

    Конституційна асамблея, 1814 рік 

    Конституційна асамблея, 1814 рік

    Новітні часи

    У складі Швеції Норвегія поступово завойовувала національну автономію, утверджувала місцеві органи влади. 7 червня 1905 року було розірвано шведсько-норвезьку унію, за результатами всенародного референдуму парламент (Стортинг) проголосив незалежність[2]. 26 жовтня того ж року Швеція визнала унію більше недійсною.

    Під час Першої світової війни (1914—1918) Норвегія дотримувалася нейтралітету[2].

    Патріотична листівка до референдуму 1905 року 

    Патріотична листівка до референдуму 1905 року

    Король Хокон VII (1905–1952) 

    Король Хокон VII (1905–1952)

    Під час Другої світової війни, незважаючи на нейтралітет, країна 1940 року була окупована нацистською Німеччиною (1940—1945). Уряд емігрував до Лондона. 1942 року нацисти створили в країні колабораціоністський уряд Квіслінга[2]. На території країни розгорнувся Рух Опору, в складі якого перебували військовополонені-втікачі з концтаборів. У жовтні 1944 року Червона армія, розгромивши німецькі війська у Заполяр'ї, визволила північну частину Норвегії. 8 травня 1945 року німецькі війська в Центральній Норвегії капітулювали[2].

    У післявоєнний період політичний курс Норвегії ознаменувався відходом від нейтралітету і входженням країни 1945 року до ООН, 1949 року до НАТО. Розпочалося тісне політичне і військово-економічне співробітництво з США, Великою Британією, але без розміщення на власній території іноземних військових баз і ядерної зброї[2]. 1952 року вступила до Північної ради. Завдяки відкритим покладам вуглеводнів на шельфі Північного моря дозволило наприкінці 1960-х років значно пожвавити національну економіку[3]. На всенародному референдумі 1972 року народ відхилив урядову пропозицію увійти до складу Європейського Союзу[2]. Того ж року в травні було підписано ряд економічних і науково-технічних угод з СРСР[2]. 1988 року тогочасний прем'єр-міністр Ґру Гарлем Брунтланн була нагороджена премією Третього світу. 1991 року помер король Олаф V, його владу успадкував його син Гаральд V. На референдумі 28 листопада 1994 року норвежці знову відмовилися приєднатися до ЄС, однак Норвегія залишається активним членом європейських організацій (ЄЕС, Шенгенські домовленості тощо).

    Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою Genetics не вказано текст а б в г д е ж и к л м н п р с Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою УРЕІст не вказано текст а б в Norway, Introduction. The World Factbook. а б в Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою ЮЕ не вказано текст
    Read less

Phrasebook

Привіт
Hello
світ
World
Привіт Світ
Hello world
Дякую
Thank you
до побачення
Goodbye
Так
Yes
Ні
No
Як ти?
How are you?
Добре, дякую
Fine, thank you
Скільки це коштує?
How much is it?
Нуль
Zero
Один
One

Where can you sleep near Норвегія ?

Booking.com
504.291 visits in total, 9.227 Points of interest, 405 Місця призначення, 56 visits today.