Canada
КанадаContext of Канада
Кана́да (англ. Canada, МФА: [ˈkænədə], фр. Canada, МФА: [kanaˈda]) — країна, що займає північну частину Північної Америки та майже половину площі континенту, простягаючись від Атлантичного океану на сході до Тихого океану на заході. Це друга за площею країна світу (9 976 140 км²), що поступається лише Російській Федерації. Має сухопутний кордон з США та Данією на острові Ганса (після врегулювання територіального конфлікту з Данією).
Територію, на якій тепер розташована Канада, було заселено корінним населенням понад 25 тис. років тому. Починаючи з 15-го століття, британські та французькі експедиції спершу досліджували, а потім одночасно заселяли атлантичне узбережжя країни. Проте в 1763 році, після семи років війни, Франція позбулася майже всіх своїх володінь у Північній Америці, включаючи Канаду. У 1867 році, внаслідок об'єднання трьох Бр...Читати далі
Кана́да (англ. Canada, МФА: [ˈkænədə], фр. Canada, МФА: [kanaˈda]) — країна, що займає північну частину Північної Америки та майже половину площі континенту, простягаючись від Атлантичного океану на сході до Тихого океану на заході. Це друга за площею країна світу (9 976 140 км²), що поступається лише Російській Федерації. Має сухопутний кордон з США та Данією на острові Ганса (після врегулювання територіального конфлікту з Данією).
Територію, на якій тепер розташована Канада, було заселено корінним населенням понад 25 тис. років тому. Починаючи з 15-го століття, британські та французькі експедиції спершу досліджували, а потім одночасно заселяли атлантичне узбережжя країни. Проте в 1763 році, після семи років війни, Франція позбулася майже всіх своїх володінь у Північній Америці, включаючи Канаду. У 1867 році, внаслідок об'єднання трьох Британських північноамериканських колоній, Канада сформувалася як федеральне утворення чотирьох провінцій у статусі британського домініону. Після цього відбулося територіальне розширення Канади та здобуття нею статусу автономії від Сполученого Королівства відповідно до Вестмінстерського статуту 1931 року. Автономію було закріплено Канадським актом 1982 року, що ним назавжди розірвано залишки правової залежності від Британського парламенту.
Канада є федерацією, що складається з десяти провінцій і трьох територій, за формою правління — конституційною (парламентарною) монархією, з королем Карлом III як головою держави. Сама країна — багатокультурна й багатомовна: на федеральному рівні визнано дві державні мови — англійську та французьку. Канада є технологічно й промислово розвиненою країною з диверсифікованою економікою, яка значною мірою базується на багатих природних ресурсах країни й на торгівлі, — у першу чергу зі Сполученими Штатами Америки, з якими Канада має давні й складні стосунки. Канада є членом Великої Сімки, НАТО, Британської Співдружності, Франкофонії і Організації Об'єднаних Націй.
More about Канада
- Currency Канадський долар
- Native name Canada
- Calling code +1
- Internet domain .ca
- Mains voltage 120V/60Hz
- Democracy index 9.24
- Population 40000000
- Область 9984670
- Driving side right
Корінне населенняАрхеологічні й генетичні дослідження виявили присутність людини у північному Юконі 26 500 років тому і у південному Онтаріо 7500 років тому.[1][2][3] Найдавнішими відомими місцями проживання людини у Канаді є рівнини Олд-Кроу і печери Блуфіш.[4][5][6] Характерними рисами канадських аборигенних суспільств були осілість, ведення сільського господарства, складна суспільна ієрархія і торгові зв'язки.[7][8] Деякі з цих культур занепали до моменту прибуття європейців наприкінці XV — на початку XVI століть і були відкриті тільки завдяки археологічним дослідженням.[9]
За різними оцінками корінне населення наприкінці XV століття становило від 200,000[10] до двох мільйонів осіб,[11] Королівська комісія Канади з охорони здоров'я аборигенів називає число 500,000 осіб.[12] Внаслідок європейської колонізації корінні народи страждали від спалахів завезених інфекційних хвороб, таких як грип, кір і віспа (до яких у них був відсутній імунітет), за століття після прибуття європейців чисельність корінного населення зменшилась на 40—80 %.[10] У теперішній час аборигенні народи Канади — це канадські індіанці,[13] ескімоси[14] і метиси.[15] Метиси являють собою людей змішаної крові, які з'явилися в середині XVII століття, коли індіанці та ескімоси одружувалися з європейськими поселенцями.[16] Загалом, ескімоси більше обмежували контакти з європейськими поселенцями протягом періоду колонізації.[17]
...Читати даліRead less
Корінне населенняАрхеологічні й генетичні дослідження виявили присутність людини у північному Юконі 26 500 років тому і у південному Онтаріо 7500 років тому.[1][2][3] Найдавнішими відомими місцями проживання людини у Канаді є рівнини Олд-Кроу і печери Блуфіш.[4][5][6] Характерними рисами канадських аборигенних суспільств були осілість, ведення сільського господарства, складна суспільна ієрархія і торгові зв'язки.[7][8] Деякі з цих культур занепали до моменту прибуття європейців наприкінці XV — на початку XVI століть і були відкриті тільки завдяки археологічним дослідженням.[9]
За різними оцінками корінне населення наприкінці XV століття становило від 200,000[10] до двох мільйонів осіб,[11] Королівська комісія Канади з охорони здоров'я аборигенів називає число 500,000 осіб.[12] Внаслідок європейської колонізації корінні народи страждали від спалахів завезених інфекційних хвороб, таких як грип, кір і віспа (до яких у них був відсутній імунітет), за століття після прибуття європейців чисельність корінного населення зменшилась на 40—80 %.[10] У теперішній час аборигенні народи Канади — це канадські індіанці,[13] ескімоси[14] і метиси.[15] Метиси являють собою людей змішаної крові, які з'явилися в середині XVII століття, коли індіанці та ескімоси одружувалися з європейськими поселенцями.[16] Загалом, ескімоси більше обмежували контакти з європейськими поселенцями протягом періоду колонізації.[17]
Торгівля хутром є однією з основних індустрій у Канаді з початку 19-го століття.Європейська колонізація
Peggy & Cove, ГаліфаксПершу відому спробу європейської колонізації зробили скандинави, коли близько 1000 року на певний час облаштувалися у Л'Анс-о-Медоузі, Ньюфаундленд.[18] Подальших європейських розвідок не відбувалося до 1497 року, коли італійський мореплавець Джон Кабот досліджував канадське атлантичне узбережжя для Англії.[19] На початку XVI століття вздовж атлантичного узбережжя баскські й португальські мореплавці запровадили сезонну риболовлю та полювання на китів.[20] У 1534 році французький дослідник Жак Картьє розвідував долину річки Святого Лаврентія, де 24 липня встановив десятиметровий хрест із написом «Хай живе король Франції» і вступив у володіння територією ім'ям короля Франції Франциска I.[21]
Французький дослідник Самюель де Шамплен прибув на ці території у 1603 році й створив перше постійне європейське поселення на території Порт Рояль у 1605 році й Квебек-сіті у 1608. Пізніше вони стали столицями Акаді й Канади, відповідно.
Канада в 1980—2015 рокахНеоконсервативний курс кабінету Малруні. На виборах 1984 року до влади прийшла Прогресивно-консервативна партія, та її лідер Б.Малруні сформував уряд консерваторів. Уряд Малруні здійснював неоконсервативний курс. Були розширені пільги для бізнесу, послаблений контроль держави за діяльністю підприємств з іноземним капіталом, державні корпорації переводилися на комерційну основу функціонування, була проведена ревізія тієї частини енергетичної програми, що обмежувала інтереси приватного бізнесу.
Прихід до влади лібералів. На виборах 1993 року перемогу одержала ліберальна партія на чолі з Ж. Кретьєном. Протягом наступних 10 років вищу виконавчу владу в країні здійснював очолюваний ним уряд лібералів.
Діяльність ліберальної партії будувалася з одного боку, на визнанні індивідуальних прав, свободи, ініціативи, підприємництва громадян, а з іншого — на значній ролі уряду у формуванні та здійсненні загальнодержавних програм. Ліберали приділяли велику увагу проблемі охорони здоров'я, рівності всіх етнічних і релігійних груп, питанням національної єдності.
У 2003 році Ж. Кретьєн добровільно залишив пост керівника партії і посаду прем'єр-міністра. Його наступником на цій посаді наприкінці 2003 року став новий лідер лібералів П. Мартін. З його ініціативи було продовження зниження податків для середніх верств населення, зниження боргового тягаря держави, збалансування бюджету. У 2004 році на парламентських виборах Ліберальна партія здобула перемогу над Консервативною партією, утвореною після об'єднання в 2003 році «Канадського альянсу» і Прогресивної консервативної партії, що дозволило П. Мартіну знову сформувати уряд.
Прихід до влади консерваторів. Ліберальна партія, що перебувала при владі 12 років, загрузла в корупції і численних скандалах. На нових виборах у 2006 році до влади прийшла Консервативна партія, її лідер С. Гарпер став новим прем'єр-міністром.
На парламентських виборах у 2008 році консерватори на чолі з С. Гапером знову здобули перемогу. Але до найбільшого успіху лідер консерваторів привів однопартійців у травні 2011 року, коли на позачергових виборах його партія здобула 166 місць у парламенті з 308. Сенсацією став провал лібералів, які відкотились на третє місце, пропустивши перед собою партію «Нових демократів». Лідер останньої Дж. Лейтон заявив про намір «Нових демократів» збільшити податки на великі корпорації, позбавити пільг нафтовидобувні компанії і почати регулювання банківського бізнесу. Водночас консерватори прагнуть продовжити підтримку великого бізнесу.
...Країна зараз розділилась на 2 табори — правих і лівих. Ліберальна партія зазнала принизливого краху, а самого лідера навіть не було обрано до парламенту. Того самого краху зазнала сепаратистська Квебецька партія: вона майже зникла з політичної арени, набравши всього 4 голоси в парламенті.
Знову ліберали. У 2015 році Ліберальна партія доволі несподівано знов здобула переконливу перемогу, яку на канадському політичному сленгу можна класифікувати як «обвал» англ. landslide, який дав можливість лібералам сформувати уряд більшості з 184 місцями (39,5 %) у парламенті.[22] Аналізуючи виборчу кампанію, 43-річний Джастін Трюдо назвав причиною успіху лібералів їхні позитивні гасла, прагнення більшості канадців до змін та потребу більш енергійного лідерства.
↑ Y-Chromosome Evidence for Differing Ancient Demographic Histories in the Americas (PDF). University College London 73:524–539. 2003. doi:10.1086/377588. Архів оригіналу за 28 квітня 2011. Процитовано 23 травня 2011. ↑ Cinq-Mars, J (2001). On the significance of modified mammoth bones from eastern Beringia (PDF). The World of Elephants – International Congress, Rome. Процитовано 23 травня 2011. ↑ Wright, JV (27 вересня 2009). A History of the Native People of Canada: Early and Middle Archaic Complexes. Canadian Museum of Civilization. Архів оригіналу за 25 травня 2011. Процитовано 23 травня 2011. ↑ Griebel, Ron. The Bluefish Caves. Minnesota State University. Архів оригіналу за червень 24, 2008. Процитовано 23 травня 2011. ↑ Beringia: humans were here. Montreal Gazette. 17 травня 2008. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 18 вересня 2009. ↑ Cinq-Mars, Jacques (2001). Significance of the Bluefish Caves in Beringian Prehistory. Canadian Museum of Civilization. с. 2. Архів оригіналу за квітень 29, 2011. Процитовано 23 травня 2011. ↑ Hayes, Derek (2008). Canada: an illustrated history. Douglas & Mcintyre. с. 7, 13. ISBN 978-1-55365-259-5. ↑ Macklem, Patrick (2001). Indigenous difference and the Constitution of Canada. University of Toronto Press. с. 170. ISBN 978-0-8020-4195-1. Архів оригіналу за 12 листопада 2012. Процитовано 21 жовтня 2012. ↑ Sonneborn, Liz (January 2007). Chronology of American Indian History. Infobase Publishing. с. 2–12. ISBN 978-0-8160-6770-1. ↑ а б Wilson, Donna M; Northcott, Herbert C (2008). Dying and Death in Canada. University of Toronto Press. с. 25–27. ISBN 978-1-55111-873-4. Архів оригіналу за 12 листопада 2012. Процитовано 21 жовтня 2012. ↑ Thornton, Russell (2000). Population history of Native North Americans. У Haines, Michael R; Steckel, Richard Hall. A population history of North America. Cambridge University Press. с. 13, 380. ISBN 978-0-521-49666-7. ↑ Bailey, Garrick Alan (2008). Handbook of North American Indians: Indians in contemporary society. Government Printing Office. с. 285. ISBN 978-0-16-080388-8. Архів оригіналу за 12 листопада 2012. Процитовано 21 жовтня 2012. ↑ Gateway to Aboriginal Heritage: Culture. Canadian Museum of Civilization. 12 травня 2006. Архів оригіналу за 20 жовтня 2009. Процитовано 23 травня 2011. ↑ ICC Charter. Inuit Circumpolar Council. 2007. Архів оригіналу за лютий 26, 2008. Процитовано 23 травня 2011. ↑ In the Kawaskimhon Aboriginal Moot Court Factum of the Federal Crown Canada. University of Manitoba Faculty of Law. 2007. с. 2. Архів оригіналу за березень 26, 2009. Процитовано 23 травня 2011. ↑ What to Search: Topics. Ethno-Cultural and Aboriginal Groups. Library and Archives Canada. 27 травня 2005. Архів оригіналу за 5 липня 2009. Процитовано 23 травня 2011. ↑ Tanner, Adrian (1999). 3. Innu-Inuit 'Warfare'. Innu Culture. Department of Anthropology, Memorial University of Newfoundland. Архів оригіналу за 20 вересня 2017. Процитовано 23 травня 2011. ↑ Reeves, Arthur Middleton (2009). The Norse Discovery of America. BiblioLife. с. 82. ISBN 978-0-559-05400-6. Архів оригіналу за 12 листопада 2012. Процитовано 27 жовтня 2012. ↑ John Cabot's voyage of 1497. Memorial University of Newfoundland. 2000. Архів оригіналу за 20 вересня 2017. Процитовано 15 серпня 2012. ↑ Hornsby, Stephen J (2005). British Atlantic, American frontier: spaces of power in early modern British America. University Press of New England. с. 14, 18–19, 22–23. ISBN 978-1-58465-427-8. ↑ Cartier, Jacques; Biggar, Henry Percival; Cook, Ramsay (1993). The Voyages of Jacques Cartier. University of Toronto Press. с. 26. ISBN 978-0-8020-6000-6. Архів оригіналу за 12 листопада 2012. Процитовано 27 жовтня 2012. ↑ Вибори 2015 року дозволили Джастіну Трюдо і лібералам сформувати уряд більшості.(англ.)
