Salzburg
( Зальцбург )За́льцбург (нім. Salzburg [ˈzalt͡sbʊɐ̯k] , бавар. Soizburg — дослівно «Соляни́й зáмок») — місто на заході Австрії, столиця федеральної землі Зальцбург. Зальцбург — четверте за розмірами місто Австрії після Відня, Граца й Лінца.
Центральна історична частина міста внесена до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Поселення на місці сучасного Зальцбурга існувало, як свідчать археологічні розкопки, з часів неоліту. Пізніше тут розташовувалося кельтське поселення, яке в I столітті до н. е. було завойоване римлянами. Починаючи з 45 року н. е. утворена колонія Ювавум у районі сучасного Зальцбурга, яка стала одним з головних населених пунктів римської провінції Норік. 477 року вождь ругиїв Одоакр на чолі союзної армії ругіїв, гепідів, готів та герулів, за легендою, взяв місто Ювавум і стратив св. Максима і 50 його учнів[2].
У 696 році баварський герцог подарував ці землі єпископу Руперту (згодом долученому до лику святих). Руперт заснував тут близько 700 року два монастирі, що збереглися до наших днів і стали ядром майбутнього міста — чоловіче бенедиктинське абатство Святого Петра і жіноче абатство Ноннберг.
У 739 році місто стало єпископською резиденцією, у кінці VIII століття за єпископів Віргілія та Арно місто стало центром місіонерської активності християнської церкви в альпійському регіоні. Із цих же часів місто має назву Зальцбург, яким зобов'язано численним родовищам солі в окрузі. 798 року зальцбурзькі єпископи підвищили статус і стали архієпископами.
У 1077 році на горі над містом була побудована фортеця Гогензальцбург, яку згодом багаторазово перебудовували.
Князівство Священної Римської імперіїУ 1278 році архієпископство було визнано суверенним князівством Священної Римської імперії і поступово перетворилося на відносно незалежну клерикальну державу. Остаточно незалежність від Баварії була встановлена в XIV столітті, у цей же час епідемія чуми забрала майже третину населення міста.
Влада князів-архієпископів тривала до 1803 року, у періоди розквіту володіння Зальцбурга сягали далеко за межі нинішньої федеральної землі Зальцбург.
Найвищого розквіту князівство досягло наприкінці XVI — початку XVII століття. За архиєпископів Вольфовича Дітріха фон Райтенау, Маркусі фон Хоемесе і Парісі Лодроне місто було сильно перебудоване під керівництвом італійських архітекторів, після чого набуло заслуженої слави однієї зі столиць європейського бароко. 1622 року в місті був заснований університет, закритий у 1810 році і знову відкритий у 1963 році. 1628 року побудований міський собор, у 1767 прорубаний один із найстаріших у Європі дорожніх тунелів під горою Мьонхсберг.
Успішно розвивалися ремесла, пивоваріння. Перша броварня була відкрита ще в 1492 році (броварня Stiegl-Brauwelt). Однак головним джерелом прибутків міста було виробництво і продаж солі.
У роки реформації Зальцбург був одним із головних оплотів католицизму в німецьких землях, у 1731 році всі протестанти були вигнані з міста.
Період Наполеонівських війнУ 1803 році в рамках німецької медіатизації з колишнього Зальцбурзького архієпископства було створено курфюрство для Фердинанда III, колишнього Великого герцога Тосканського, у якого Наполеон I забрав землі і створив на них Етрурське королівство.
У 1805 році, відповідно до умов Пресбурзького миру, та частина території курфюрства, яка раніше була архієпископством, увійшла до складу Австрійської імперії.
1810 року місто передали Баварії, але в 1816 році за рішенням Віденського конгресу Зальцбург увійшов до складу Австрії.
18 — 23 серпня 1867 року в Зальцбурзі відбувалася зустріч між Францом Йосифом і Наполеоном III.
У 1938 році внаслідок аншлюсу в Зальцбург увійшли німецькі війська. Під час Другої світової війни місто кілька разів зазнавало бомбардувань союзників, однак практично всі визначні пам'ятки Зальцбурга залишилися неушкодженими.
Зальцбург був визволений військами США 5 травня 1945 року. Після війни місто було центром американської окупаційної зони.
↑ [1] ↑ Літопис Готфріда Вінтерберського ХІІ ст. [240. 13-14].
Коментувати