Храм знаходиться на частині території, з 1350 роки (заснування Аюттхая) по 1448 зайнятої царським палацом. У 1448 році цар Бороматраілоканат наказав побудувати тут храм за зразком Ват Махатхат в Сукхотаї. Його син, Раматхібоді II, в 1492 році побудував дві чеди, в яких зберігався прах його батька і брата, царя Боромарачі III. Третя чеди була побудована в 1592 році царем Боромарачей IV, і туди поміщений прах самого Раматхібоді II. Три вишикуваних у лінію чеди складають одну з найбільш відомих пам'яток Аюттхаї.[1]

У 1479 році за наказом Раматхібоді II була побудована вігара, в якій з 1483 знаходилася золота статуя Будди висотою 16 метрів. Постамент був 8 метрів у довжину. В основі статуя була зроблена з бронзи і важила приблизно 64 тонн. Поверхня була вкрита приблизно 343 кілограмами золота. На будівництво статуї пішло більше трьох років.

У 1740-х роках цар Боромакот наказав провести реставрацію храму.

У XVIII столітті на території комплексу були також побудовані кілька десятків чеди меншого розміру, ніж основні три, і в них поміщений прах членів царської сім'ї.

Храм належав безпосередньо царській родині, і в ньому не жили ченці. Він використовувався виключно для церемоній за участю царя.

Після заняття Аюттхая бірманцями в 1767 році ват був розграбований і почав занепадати. Є малюнок чеди, зроблений в кінці XIX століття, на якому все, крім верхівки, густо заросло ліанами. Король Рама I наказав перенести залишки статуї Будди в Бангкок і помістив їх у спеціально побудовану чеди в Ват Пхо.

З 1927 року комплекс передано Міністерству мистецтва Таїланду. Проводилась часткова реставрація.[2]