Перші європейці відвідали ці місця в 1870 році. У 1872 були складені карти регіону Улуру-Ката Тьюта. На рубежі XIX–XX століть тут почали селитися європейські фермери, що призвело до численних сутичок між ними та аборигенами. У 1920 році на частині території нинішнього національного парку була створена резервація для аборигенів. Туристи почали відвідувати територію навколо Улуру-Ката Тьюта починаючи з 1936 року. У 1976 році Австралія передала права на територію парку народам, які жили на його території (аборигенам), які потім «здали в оренду» парк австралійському уряду терміном на 99 років. У 1987 році національний парк Улуру-Ката Тьюта був включений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. У 1995 парк отримав Золоту медаль Пікассо — вищу нагороду ЮНЕСКО «за збереження природи і культури аборигенів анангу».

Поведінка туристів на території національного парку суворо регламентована. За порушення передбачені дуже великі грошові штрафи.