Вважається, що імператор Ашока надіслав буддійських місіонерів з імперії Маур'ян, у тому числі Бері Чана або Прайя Чантабері Пасітісака і п'ятьох ченців Арахата, які принесли святу реліквію (вважається, що грудину ) Будди в ступу в ІІІ столітті н. е. [1] У ХІІІ столітті вона була перебудована як кхмерський храм, який пізніше розвалився.

У середині XVI століття король Сетттхірат переніс свою столицю з Луангпхабангу до В’єнтьяна і наказав побудувати Пха Тхат Луанг у 1566 році. [2] Ступу було відбудовано на відстані 4 км від центру В’єнтьяна. [1] Бази мали довжину 69 метрів кожна, висоту 45 метрів, оточували 30 невеликих ступ. [1]

У 1641 році посланець Голландської Ост-Індської компанії Герріт ван Вуйстхофф відвідав В'єнтьян і був прийнятий королем Сурінья Вонгса в храмі на пишній церемонії. Він написав, що його особливо вразила «величезна піраміда, а вершина була покрита сусальним золотом вагою близько тисячі фунтів».[3] Однак ступу неодноразово грабували бірманці, сіамці та китайці.[2]

Пха Тхат Луанг постаждав при тайському вторгненні у 1828 році, внаслідок чогобув значно пошкоджений і покинутий. Лише в 1900 році французи відновили його оригінальний дизайн на основі детальних креслень 1867 року французького архітектора і дослідника Луї Делапорта. [2] Однак перша спроба його реставрації була невдалою, і в 1930-х роках його довелося перепроектувати, а потім реконструювати.[2] Під час франко-тайської війни Пха Тхат Луанг був значно пошкоджений під час нальоту тайської авіації. Після закінчення Другої світової війни Пха Тхат Луанг був реконструйований.