На думку В. Неймана (1911) заснована 1201 року єпископом Альбертом давня Рига перебувала на перехресті вулиць Шкюню і Калькю. Тут розташовувався головний храм Риги ( Собор Петра), орденський замок, резиденція єпископа, можливо, міський торг, тут перетиналися головні вулиці Риги. Поступово місто вбирало у себе прилеглі території — селище лівів, територію нового ринку, передмістя та до 1300 року формування обнесеної фортечними стінами території Риги завершилося.
У 1936 році Я. Страуберг висунув гіпотезу про існування двох центрів древньої Риги — поселення лівів, можливо укріпленого, у гавані на березі Рідзіні, в районі вулиць Марсталь, Кунг і поселення лівів біля берега Даугави в районі Домського собору. Основною, ймовірно, була дорога по лінії сучасних вулиць Смілшу, Шкюню і Марсталь. При єпископі Альберті будівництво велося вже на вільних територіях.
У 1961 році свою роботу про походження Риги опублікував Ф. Бенінгхофен, що знайшов свої аргументи на користь моноцентрістської концепції Неймана.
Коментувати