Basilica di San Pietro in Vaticano

( Собор Святого Петра )

Собо́р Свято́го Петра́ (лат. Cathedralis Sancti Petri) — католицький собор; найбільша споруда Ватикану та найбільша християнська церква у світі. Входить у десятку найвищих церков світу, одна із чотирьох патріарших базилік Рима та обрядовий центр католицької церкви. Баня базиліки — один із символів Рима. Будівництво тривало 120 років — перший камінь заклали 18 квітня 1506 року за Юлія II, а посвячення 1626 року здійснив папа Урбан VIII. Таким чином, спорудження, розпочате Юлієм II, тривало за правління ще дев'ятнадцяти пап римських. Архітекторами храму були такі італійські митці як Донато Браманте, Рафаель Санті, Бальдазаре Перуцці, Антоніо да Сангалло, Мікеланджело Буонарроті, Джакомо да Віньола, Джакомо делла Порта, Карло Мадерно, Лоренцо Берніні та інші. Також — Базилі́ка Свято́го Петра́ (лат. Basilica Sancti Petri; італ. Basilica di San Pietro), або Ватика́нська бази́ліка (лат. Basilica Vaticana...Читати далі

Собо́р Свято́го Петра́ (лат. Cathedralis Sancti Petri) — католицький собор; найбільша споруда Ватикану та найбільша християнська церква у світі. Входить у десятку найвищих церков світу, одна із чотирьох патріарших базилік Рима та обрядовий центр католицької церкви. Баня базиліки — один із символів Рима. Будівництво тривало 120 років — перший камінь заклали 18 квітня 1506 року за Юлія II, а посвячення 1626 року здійснив папа Урбан VIII. Таким чином, спорудження, розпочате Юлієм II, тривало за правління ще дев'ятнадцяти пап римських. Архітекторами храму були такі італійські митці як Донато Браманте, Рафаель Санті, Бальдазаре Перуцці, Антоніо да Сангалло, Мікеланджело Буонарроті, Джакомо да Віньола, Джакомо делла Порта, Карло Мадерно, Лоренцо Берніні та інші. Також — Базилі́ка Свято́го Петра́ (лат. Basilica Sancti Petri; італ. Basilica di San Pietro), або Ватика́нська бази́ліка (лат. Basilica Vaticana).

Старий собор  Г. В. Брюер. Старий собор Святого Петра (реконструкція вигляду 1450 року)
(1891)
Докладніше: Старий собор Святого Петра

Першу базиліку було споруджено за правління імператора Костянтина Великого на місці садів цирку Нерона[в], де розп'яли та поховали апостола Петра[1].

Будівництво храму тривало з 324 р. по 349 р. Невдовзі тут почали проходити папські коронації, які до того відбувалися у Латеранській базиліці. Саме у цьому соборі, 25 грудня 800 року, папа Лев III коронував Карла Великого на імператора Священної Римської імперії.

 Пам'ятник Св. Петру і великий план фасаду Собору

846 року базиліка була пошкоджена сарацинами, але папа Лев IV відновив зруйновані частини будівлі й спорудив Леонінські (левові) стіни (італ. Mura leonine) для захисту міста від нападів.

З березня 1309 по січень 1377 року папські коронації відбувалися в Авіньйоні, але з 1378 року вони знову проходили у соборі Святого Петра. Уже 1452 р., при папі Миколі V, почалася перебудова храму, який на той час перебував в аварійному стані. За цю реконструкцію відповідали архітектори Леон-Баттіста Альберті та Бернардо Роселліно. Відомо, що останнім було створено проєкт нової будівлі (або проєкт радикального перепланування старої), який так і не було втілено.

План нового собору  Купол собору (за Браманте)

Спершу папа Юлій II теж планував зберегти старий собор, однак, зрештою вирішив його знести і звести на його місці новий. Тільки вівтар, під яким розташована могила святого Петра, мав залишитися. У цьому ж новому соборі мала бути розташована його власна гробниця[г].

Відомо, що існувало декілька проєктів собору (вцілілі креслення зберігаються у галереї Уффіці). Зокрема, проєкт Джуліяно да Санґало, який працював на Юлія II задовго до коронації останнього папською тіарою. 1505 року Донато Браманте підготував план собору, який було затверджено папою. Це мала бути центрична споруда у формі грецького хреста із рівними сторонами, а не традиційно базилікальна, витягнена будівля. За висловом М. Лібмана:

(…) у центричній споруді людина перебуває у її осередді, і на неї орієнтується архітектура. У цьому проявляється ренесансний погляд на людину та її роль у світобудові[2]
Оригінальний текст (рос.)
(…) в центрическом сооружении человек находится в его средоточии и на него ориентируется архитектура. В этом проявляется ренессансный взгяд на человека и его роль в мироздании

Браманте став папським архітектором, і перший камінь нового собору Святого Петра було урочисто закладено 18 квітня 1506 року[3].

Спорудження собору  Мартен ван Хемскерк. Спорудження собору Св. Петра
(1532 —1537) Проєкт Антоніо да Сангалло Проєкт Мікеланджело

Для того, щоб прискорити зведення нової споруди, Донате Браманте зніс древні мармурові колони Старого собору Святого Петра[д]. Браманте керував будівництвом собору до своєї смерті у 1514 році. Останній рік та частину 1515 року (сумарно орієнтовно 18 місяців) Джуліяно да Санґало теж працював над спорудженням храму, але головним архітектором після Браманте став Рафаель. Також до роботи долучився Джованні Джокондо, який помер 1515 року, та Антоніо да Сангалло, учень Браманте. Рафаель, якого рекомендував Браманте ще за життя, очоливши будівництво, повернувся до традиційної формі латинського хреста з подовженою четвертою стороною.

Після смерті Рафаеля (1520), головним архітектором собору став Бальдазаре Перуцці, який обрав центричну споруду, а з 1539 — Антоніо да Сангалло, який вибрав базилікальну форму. Сангалло керував роботами до своєї смерті у 1546 році.

1 січня 1547 р. папа Павло III призначив головним архітектором Мікеланджело Буонарроті[4]. За свідченнями Вазарі, Мікеланджело погодився на цю роботу «з великою нехіттю і проти волі»[5]. Як зазначив Вільям Воллес, це призначення було «сумнівною честю», адже йому дісталося у спадок не тільки довготривале будівництво, розпочате геніальним архітектором, але поганим інженером Браманте, а й виконроби та робітники, лояльні до Сангалло, й скептичні до Мікеланджело та його ідей[4]. Над спорудженням собору він працював останні 17 років свого життя.

Мікеланджело повернувся до ідеї центральнокупольної споруди, його проєкт передбачав створення багатоколонного вхідного портика зі східною боку (в найдавніших базиліках Риму, як і в античних храмах, вхід перебував зі східного, а не із західного боку). Усі тримальні конструкції Мікеланджело зробив масивнішими і виділив головний простір. Він звів барабан центральної бані, але саму баню добудовував уже після його смерті Джакомо делла Порта, який додав більш витягнуті обриси. З чотирьох малих бань, передбачених проєктом Мікеланджело, архітектор Джакомо да Віньола звів тільки дві. Найбільшою мірою архітектурні форми у тому вигляді, як задумав Мікеланджело, збереглися із вівтарного, західного боку.

Герхард Штраус писав, що «архітектор Мікеланджело (…) побудував собор християнства як маніфест сильного індивідуума»[6]. Поверненням до початкової ідеї Браманте щодо центричної споруди він перекреслив майже 40 років попередніх будівельних робіт[4] і зміг окреслити загальний напрям робіт з будівництва собору на майбутнє[7].

Проект Браманте 
Проект Браманте
Проект Рафаеля 
Проект Рафаеля
Проект Мікеланджело 
Проект Мікеланджело
Проект Мадерно 
Проект Мадерно

Після смерті Мікеланджело архітектором собору стали Пірро Лігоріо та Джакомо да Віньола. З 1573 року будівництвом керували Джакомо делла Порта та Доменіко Фонтана. З 1603 — Карло Мадерно, а з 1629 — Лоренцо Берніні.

Мар'яна Кекош (березень 2011). Собор святого Петра в Римі. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 7 березня 2012.  Либман М. Я. Микеланджело Буонарроти, с. 26 Р. Роллан, Жизнь Микеланджело, с. 103 а б в William E. Wallace. The Treasures of Michelangelo, p. 50 Микеланджело. Поэзия. Письма. Суждения современников, с. 148 Эрпель Фриц, Микельанджело, с. 68 William E. Wallace. The Treasures of Michelangelo, p. 51
Photographies by:
Statistics: Position
462
Statistics: Rank
183780

Коментувати

Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсиланням спаму.

Безпека
529631784Click/tap this sequence: 6943

Google street view

Where can you sleep near Собор Святого Петра ?

Booking.com
487.371 visits in total, 9.187 Points of interest, 404 Місця призначення, 4 visits today.