З початку XVII ст. голландські та англійські, а з 1680 року і французькі торговці боролись за конкуренцію в торгівлі на острові. На той час його називали Малим Цейлоном, Другим Цейлоном, на ньому були розвідані великі родовища олова. В 1682 році тайський король Нараї, прагнучи скоротити англійський та голландський вплив на острів, зробив француза Рене Шарбоне, місіонера, губернатором. Цю посаду він займав недовго, до 1685 року.

1685 року король Нараї підтвердив надання монополії на торгівлю французькому послу Шевальє де Шомону. Шевальє став новим губернатором острова. 1688 року в Сіамі пройшла громадянська революція, наслідком якої було вигнання французів з Пхукету. 2 роки французькі війська намагались відновити контроль над островом. Через неможливість цього вони відплили до Пондічеррі.

1785 року на Пхукет напала Бірма, але після кількох місяців невдалої облоги вони покинули його. Під час правління короля Рами V Пхукет був центром великої південної провінції Таїланду. 1933 року, після адміністративної реформи острів став окремою провінцією.

В грудні 2004 року острів, як і все західне узбережжя Таїланду, був підданий великій хвилі цунамі, що утворилась після сильного землетрусу на дні Індійського океану.