Шахриса́бз (узб. Shahrisabz) — місто в Кашкадар'їнській області Узбекистану. Населення — 53 000 жителів (1991). Розміщене на північному сході області, за 80 км на південь від Самарканда.
У селищі Ходжа-Ілгар на околиці Шахрисабза народився Тамерлан (Тимур), тому місто часто називають батьківщиною цього правителя.
Шахрисабз засновано понад 2700 років тому[1]. Стародавні жителі міста — согдійці — були відомі своїми ремеслами, торгівлею та високою культурою. У давнину місто мало назву Кеш[2].
Колишня столиця Согду — провінції імперії Ахеменідів.
У 329 році до нашої ери місто було захоплено військами Олександра Македонського. З цього часу Кеш опинився під впливом елліністичної культури. Тут набули деякого поширення давньогрецькі культи й вірування. Найвідомішими були культи Геракла, Діоніса й Афіни.
У I—III століттях місто було під впливом Кушанської імперії. У IV—V століттях нашої ери Кеш входив до складу держав хіонітів та кідарітів.
Правителі Кеша з III століття до нашої ери до VIII століття випустили велику кількість монет. Відомі імена правителів стародавнього і ранньосередньовічного Кеша — Ахурпат і Шишпір. Якось Кеш був навіть столицею Согдіани[3].
У VI столітті він увійшов до складу держави ефталітів. У 567—658 роках согдійські володарі міста підпорядковувалися тюркам.
У VIII столітті завойований арабами, тривалий час був центром антиарабського й антиісламського спротиву. Одним з останніх правителів Шахрисабза був Бобо-Бек.
Тамерлан (Тимур) народився в селищі Ходжа-Ілгар на околиці Шахрисабза. У XIV — на початку XV століття був його резиденцією. За наказом Тимура в Шахрисабзі зведено палац Ак-сарай. У місті поховані деякі представники династії Тимуридів: батько Тимура Мухаммад Тарагай, два старших сина Тимура Джахангір та Умар шейх.
Сучасна назва походить від перс. شهر سبز — «зелене місто», відомо з XIV століття.
У XVI—XVIII століттях Шахрисабз входив до складу Бухарського ханства.
У середині XVIII століття узбецький рід Кенагасів заснував тут напівнезалежне володіння, яке зберігало свою відносну автономію до самого російського завоювання 1869 року.
↑ У 2002 році в Узбекистані було викарбувано монету номіналом у 50 сум з нагоди 2700-річчя Шахрісабзу. Архів оригіналу за 8 листопада 2017. Процитовано 8 листопада 2017. ↑ Камаліддінов Ш. С. Історична географія Південного Согду й Тохаристану за арабськомовними джерелами IX — початку XIII століть. Глава 1. Архів оригіналу за 28 жовтня 2011. Процитовано 2 жовтня 2012. ↑ Encyclopædia Iranica | Articles. Архів оригіналу за 17 листопада 2012. Процитовано 2 жовтня 2012.
Коментувати