Згідно з археологічними відомостями, Бекан був заселений у середині докласичного періоду близько 550 р. до н. е. і за кілька століть по тому, наприкінці докласичного періоду, він виріс і став великим церемоніальним центром. Населення стало скорочуватися до його повного зникнення близько 1450 року, а масштаб споруд — зменшуватися на початку класичної епохи (близько 250 р. н. е.), хоча в цей час Бекан все ще залишався важливим центром, і в ньому виявлені предмети з Теотіуакана.

У цей час навколо міста було споруджено систему ровів і валів. Площа рову, що оточував місто, становить близько 25 гектарів.

Близько 500 року населення знову різко зросло, було споруджено багато нових великих будинків, в основному в стилі Ріо-Бек. У часи розквіту (600—900 роки), Бекан був панівним центром області Ріо-Бек. Близько 830 р. спорудження великих будівель і елітних споруд зупинилося. Хоча кераміка свідчить про те, що місто ще було населеним якийсь час, однак населення поступово зменшувалось, і остаточно Бекан покинули близько 1450 року.

У ході розкопок на території Бекану було знайдено безліч артефактів цивілізації мая: зброю, предмети побуту, прикраси.