Пам'ятник на честь радянсько-єгипетської дружби

Британці почали будівництво першої греблі в 1899 році, закінчивши його в 1902 році. Проєкт був розроблений сером Вільямом Віллкоксом і залучив декілька видатних інженерів, включаючи сера Бенджамина Бейкра і сера Джона Ерда, чия фірма, Джон Ерд і Компанія, була головним підрядником. Гребля була значною спорудою 1 900 м завдовжки і 54 м заввишки. Початковий проєкт, як скоро було з'ясовано, був неадекватним, і висота греблі була піднята в два етапи, 1907—1912 і 1929—1933.

Коли в 1946 вода піднялася майже до рівня греблі, було ухвалено рішення про будівництво другої дамби за 6 км вгору річкою. Роботи з її проєктуванню почалися в 1952, відразу ж після Насерівської революції. Спочатку передбачалося, що США і Велика Британія допоможуть фінансувати будівництво, надавши позику в 270 мільйонів доларів в обмін на участь Насера у вирішенні Арабо-ізраїльського конфлікту. Проте в липні 1956 обидві країни анулювали свою пропозицію. Як можливі причини цього кроку називають секретну угоду з постачання стрілецької зброї з Чехословацької республіки, що входила до Організації Варшавського договору, і визнання Єгиптом КНР.

Хоча Насер націоналізував Суецький канал, маючи намір використовувати мито з суден, що проходять, для субсидування проєкту Верхньої Греблі, цих коштів було недостатньо, крім того, на деякий час в ході Суецької кризи територія каналу була зайнята ізраїльськими військами. У 1958 у розпал Холодної війни в боротьбі за країни третього світу СРСР запропонував технічну допомогу при будівництві греблі, причому третина вартості проєкту списувалася за рахунок лояльності режиму Насера до СРСР. Величезна гребля була спроєктована радянським інститутом «Гідропроект», власне будівництво почалося в 1960.

 

Стіна у пам'ять про завершення будівництва греблі

З єгипетського боку над проєктом працювала компанія «Арабські підрядчики» Османа Ахмеда Османа. За допомогою скарг про недостатню якість радянської будівельної техніки, Осман добився усунення радянських працівників з більшої частини робіт. В результаті успішне завершення будівництва зробило Османа та його компанію національними героями.

Верхня Гребля була закінчена 21 липня 1970, проте водосховище почало заповнюватися вже з 1964, коли був завершений перший етап спорудження греблі. Водосховище поставило під загрозу зникнення багато археологічних пам'яток, тому була зроблена рятувальна операція під егідою ЮНЕСКО, в результаті якої 24 основних пам'ятки були переміщені в безпечніші місця або передані країнам, які допомогли з роботами (зокрема, храм Дебод в Мадриді і Храм Дендур в Нью-Йорку).