Маріанський жолоб або Маріанська западина — океанічний жолоб на заході Тихого океану, найглибоководніший серед відомих водних географічних об'єктів.

Відкрила Маріанський жолоб 1875 року британська експедиція на судні «Челленджер». Рекордні дані про глибину отримано англійським судном «Челленджер» 1951 року. Відповідно до звіту, було зафіксовано глибину 10 863 м. За результатами вимірювань, здійснених 1957 року під час 25-го рейсу радянського НДС «Витязь», найбільша глибина жолоба становила 11 022 м. Дослідження 1995 року показали, що вона становить близько 10 920 м.

Жолоб простягнувся вздовж Маріанських островів на 1500 км, має V-подібний профіль, круті схили (7—9°), плоске дно шириною 1—5 км, яке поділено порогами на кілька замкнутих депресій. Тиск води біля дна сягає 108,6 МПа, що більш, ніж у 1000 разів перевищує нормальний атмосферний тиск на рівні Світового океану. Жолоб розташовується на межі двох тектонічних плит, у зоні розлому, де Тихоокеанська плита занурюється під Маріанську плиту.