Лланвайрпуллґвінґіллґоґерихвирндробуллллантісіліоґоґоґох
Лланвайр-Пуллґвінґілл або Ханвайр-Пухґвінґіх (валл. Llanfair Pwllgwyngyll) — село в Уельсі, на острові Анґлсі, біля протоки Менай. Неофіційна, але відоміша назва цього села — Лланвайрпуллґвінґілґоґерихвирндробуллллантісіліоґоґоґох (валл. Llanfairpwllgwyngyllgogerychwyrndrobwllllantysiliogogogoch).
Згідно з переписом 2001 р. населення громади становило 3040 осіб, 76 % з яких вільно володіють валлійською. Найбільше носіїв мови спостерігається в групі 10-14-річних мешканців села (97.1 %).
Головним туристичним об'єктом є вивіска залізничної станції, під якою обов'язково фотографуються гості села. Окрім того, туристи ставлять спеціальний штамп у місцевих крамницях і туристичному центрі.
У селі також встановлена 27-метрова колона — монумент, що увічнив подвиг Генрі Вільяма Педжета, 2-го графа Аксбриджа у битві при Ватерлоо.
На місці села виявлено поселення епохи неоліту, мешканці якого займалися примітивним сільським господарством і рибальством. У римську добу острів Анґлсі захопили римляни на чолі з Гаєм Светонієм Пауліном, що воював з кельтською королевою Боудікою.
Після виведення римських військ, область потрапила під контроль Королівства Ґвінет, одного з кельтських королівств середньовічного Уельса. Відтак мешканці відбували феодальні повинності на користь короля. Населення села становило лише близько 80 осіб.
З XVI ст. велика частина землі острова була включена до графства Аксбридж, яким володів маркіз Анґлсі. У наслідок обгороджування селяни були позбавлені права на володіння і користування землею.
Згідно з переписом 1801 р. чисельність населення села становила 385 осіб.
У 1826 р. село було з'єднано з іншою частиною Уельсу Підвісним мостом через Менай, спроектованим Томасом Телфордом, а у 1850 р. — мостом Британія і залізницею, що з'єднала порт Голігед з Лондоном.
Село розділене на Верхнє село (Pentre Uchaf), у якому розташовані переважно старі будинки і ферми, і нове Нижнє село (Pentre Isaf), яке побудоване навколо залізничної станції і складається в основному з крамниць і майстерень. Село поступово перетворилося на центр торгівлі всього Північного Уельсу.
Останнім часом село розрослося і стало північним передмістям Банґора.
Побратимами села є французький муніципалітет І та нідерландське село Е.
Коментувати