Історія острова сягає корінням глибокої давнини. Так, на Корчулі були виявлені кургани епохи неоліту, залишки неолітичного поселення і дороги на дні Адріатичного моря поблизу острова[1][2], фінікійські поселення, залишки давньогрецької колонії[3]. У VIII столітті на острів, як і на решту далматинського узбережжя прийшли слов'янські племена, хоча основна частина населення острову аж до пізнього середньовіччя була романомовною.

 Старе місто Корчули. Вид з моря

Протягом XII—XV століть Корчула багато разів переходила з рук у руки. Островом управляли місцеві слов'янські князьки, Венеційська республіка, Угорщина, Генуезька республіка, Корчула мала навіть нетривкий період незалежності, належала Рагузькій республіці, доки в 1420 році остаточно не підпала під контроль венеційців. У період незалежності на Корчулі 1214 року був виданий т. зв. Корчуланський статут — звід законів, який визначив статус острова і став одним з найстаріших з відомих у історії юридичних документів Далмації[4].

Згідно з місцевою традицією, саме в місті Корчула в 1254 році народився великий мандрівник Марко Поло[3]. В 1298 році поряд із островом відбулася морська битва між флотами Генуї та Венеції, що закінчилася перемогою генуезців. Марко Поло, можливо, брав участь у цій битві на боці венеційців, був узятий у полон і відвезений до Генуї, де у в'язниці і надиктував книгу про свої подорожі[3].

 Корчула. Місце народження Марко Поло

У 1797 році Венеційська республіка була розділена між Францією та Габсбурзькою імперією. Корчула відійшла до Габсбургів, проте під час наполеонівських воєн у 1806 році острів був зайнятий французами і включений до складу французької імперії. В 1807 році Корчула була взята об'єднаними силами чорногорців і російського флоту під командуванням Д. М. Сенявіна[5][6], проте після завершення війни в 1815 році Корчула разом з далматинським узбережжям відійшла до Австрії.

В 1918—21 роках острів окупували італійці, після першої світової війни він став частиною Королівства Югославії. Під час другої світової війни острів був знову зайнятий італійцями. Вузькою Пельєшацькою протокою, як і в Середні віки, проліг державний кордон, тільки тепер не між Венецією і Дубровницькою республікою, а між Італією й Незалежною Державою Хорватія усташів. На острові активно діяв антифашистський партизанський рух і до 1943 року партизани повністю встановили контроль над Корчулою. Після нетривалого вторгнення на острів німецьких військ, у 1944 році він був повністю звільнений.

Після закінчення війни Корчула увійшов до складу Хорватії, на той час однієї з республік СФРЮ. Після розпаду останньої в 1990 році острів став частиною незалежної Хорватії.

↑ Поселення епохи неоліту знайшли в морі біля Адріатичного узбережжя. ВІДЕО. 08.06.2023 ↑ У Середземному морі біля узбережжя Хорватії знайшли поселення 7000 років (ВІДЕО). 08.06.2023 ↑ а б в korcula.net. History survey. Архів оригіналу за 30 листопада 2010. Процитовано 1 липня 2011.  ↑ Korcula Statute-www.korculainfo.com. Архів оригіналу за 16 березня 2013. Процитовано 1 липня 2011.  ↑ Dalmatia and Montenegro [Архівовано 21 вересня 2014 у Wayback Machine.] by J. Gardner Wilkinson ↑ Гречанюк Н. М., Дмитриев В. И., Корниенко А. И. и др. Дважды Краснознаменный Балтийский флот. Гл.5. Архів оригіналу за 28 грудня 2010. Процитовано 1 липня 2011.