У Середньовіччі Кашгар був важливим перехрестям на Півночі Великого шовкового шляху.

Найраніша згадка про Кашгар — китайського посланця Династії Хань, що подорожував Північним Шовковим шляхом, щоб дослідити землі на заході.[1].

Інша рання згадка про Кашгар йде від Династії Хань (також відомої, як Західна Династія Хань), коли китайці завоювали Хунну (Hsiung-nu), Хотан, Кашгар, і низку держав, Таримського басейну, аж до передгір'я Тянь-Шаню. Це сталося в 76 до Р. Х.

Вірогідно Кашгар не був відомий на Заході в цей час, але Птолемей згадує Скіфію біля Гімалаїв, як 'Kasia Regio', можливо експонуючи ім'я звідти як Кашгар і Кашгарія (часто застосовується для позначення району).

До приходу ісламу люди краю сповідували зороастризм та буддизм.

У Ханьшу, яка перекриває період між 125 до Р. Х. і 23 від Р.Х, записано, що Кашгар мав 1510 родин, 18647 мешканців і 2000 осіб, здатних носити зброю. За часів Хоу Ханьшу (між 25 до 170), населення збільшилось до 21000 родин і мало 30000 чоловіків, здатних носити зброю.

Перший європеєць, котрий побував в Кашгарі в 1273 році, Марко Поло (у спогадах називав це місто Кашкар - Cascar), встановив тут велику кількість вірян несторіанців.