Галапагоські острови

Галапаго́ські острови́ (ісп. Islas Galápagos) — архіпелаг у Тихому океані, розташований за 965 кілометрів на захід від узбережжя Еквадору; складаються з 13 основних вулканічних островів, 6 невеликих острівців і 107 скель і намивних територій.

Вважають, що перший острів сформувався 5—10 мільйонів років тому в результаті тектонічної активності. Наймолодші острови — Ісабела і Фернандіна — досі на стадії формування, останнє вулканічне виверження на цих островах відбулося в 2005 році.

Адміністративно Галапагоські острови належать Еквадору. Населення архіпелагу становить близько 30 тисяч мешканців (2006). Площа архіпелагу — 7882 км², з яких близько 96,7 % (7618 км²) входить до складу Національного парку Галапагос. 3,3 % або 263 км² — населена територія, що включає як міські, так і сільськогосподарські райони. Острів Бальтра, хоча також має природоохоронні райони, служить базою Військово-морського флоту та авіації Еквадору, на ньо...Читати далі

Галапаго́ські острови́ (ісп. Islas Galápagos) — архіпелаг у Тихому океані, розташований за 965 кілометрів на захід від узбережжя Еквадору; складаються з 13 основних вулканічних островів, 6 невеликих острівців і 107 скель і намивних територій.

Вважають, що перший острів сформувався 5—10 мільйонів років тому в результаті тектонічної активності. Наймолодші острови — Ісабела і Фернандіна — досі на стадії формування, останнє вулканічне виверження на цих островах відбулося в 2005 році.

Адміністративно Галапагоські острови належать Еквадору. Населення архіпелагу становить близько 30 тисяч мешканців (2006). Площа архіпелагу — 7882 км², з яких близько 96,7 % (7618 км²) входить до складу Національного парку Галапагос. 3,3 % або 263 км² — населена територія, що включає як міські, так і сільськогосподарські райони. Острів Бальтра, хоча також має природоохоронні райони, служить базою Військово-морського флоту та авіації Еквадору, на ньому розташовано також основний аеропорт архіпелагу.

Архіпелаг відомий своїми флорою і фауною. Велика кількість місцевих видів архіпелагу — ендеміки. Унікальна природа островів привертає багато туристів, що робить туризм основною галуззю економіки. Також дуже популярний дайвінг. Вулкан Вульф на острові Ісабела — найвища точка Галапагоських островів (1707 м над рівнем моря).

Крім того, острови відомі тим, що саме тут Чарльз Дарвін проводив свої дослідження, які, зокрема, наштовхнули його на створення еволюційної теорії походження видів.

 Мапа Галапагоських островів Філіпа Вандемалена, 1827 рік

Галапагоські острови відкрив екіпаж корабля єпископа Панами домініканця Томаса де Берланга під час його мандрівки до Віцекоролівства Перу з метою розв'язання суперечки між Франсиско Пісарро та його лейтенантами. Судно, на якому плив єпископ, відхилилося від курсу через сильний вітер і досягло островів 10 березня 1535 року. Втім, за дослідженнями середини 20-го століття, іспанці не були першими відвідувачами островів — знайдені черепки та інші залишки людської діяльності на островах вказують на відвідування островів південноамериканськими індіанцями ще до прибуття іспанців[1][2].

Острови були вперше нанесені на карти в 1570-х роках Абрагамом Ортеліусом[3] і Герардусом Меркатором[4] під назвою Insulae de Los Galopegos (Острови Черепах)[5]. Протягом наступних двох з половиною століть острови залишалися ненаселеними і часто ставали притулком англійських піратів, які готували напади на іспанські кораблі.

Александер Селькірк, чиї пригоди на островах Хуан Фернандес надихнули Даніеля Дефо на написання роману «Робінзон Крузо», відвідав Галапагоські острови в 1709 році, коли його підібрав з островів Хуан Фернандес пірат Вудс Роджерс. Роджерс зупинявся на островах для ремонту свого судна після нападу на місто Ґуаякіль[6].

Перша наукова місія до Галапагоських островів прибула в 1790 під керівництвом Алессандро Маласпіна, сицилійського капітана, чию експедицію фінансував король Іспанії. Проте записи експедиції не збереглися.

У 1793 році Джеймс Колнетт зробив опис флори і фауни Галапагоських островів і зауважив, що острови можна використовувати як базу для полювання на китів у Тихому океані. Він також склав перші точні навігаційні карти островів.

Китобої, що почали висаджуватися тут, вбивали і захоплювали тисячі черепах, полюючи на них заради їхнього жиру. Великих сухопутних також брали на кораблі заради свіжого м'яса, оскільки ці тварини могли жити протягом кількох місяців без води та їжі. Полювання на черепах призвело до значного зменшення популяції та знищення деяких видів. Разом з китобоями на острови прибули мисливці на котиків, які теж майже знищили популяцію цих тварин.

Еквадор анексував Галапагоські острови 12 лютого 1832 року і назвав їх Еквадорським архіпелагом. Цю назву використовували поруч з кількома іншими назвами, зрідка й досі використовують для посилання на архіпелаг. Перший губернатор Галапагосу, генерал Хосе де Віяміл, перевіз сюди групу каторжників, щоб заселити острів Флореана, а в жовтні 1832 року до них приєдналися деякі ремісники та фермери.

Під час другої подорожі «Бігля» дослідницький корабель під керівництвом капітана Роберта Фіцроя прибув на острови 15 вересня 1835 року з метою розвідати підходи до гаваней. Капітан та інші члени експедиції, зокрема його компаньйон, молодий натураліст Чарльз Дарвін, провели наукові дослідження геології і біології на чотирьох з тринадцяти основних островів, після чого 20 жовтня продовжили навколосвітню подорож. Дарвін відмітив, що зяблики різних островів відрізняються між собою, а губернатор тюремної колонії на острові Чарльз розповів йому, що черепахи також різнилися від острова до острова. У кінці подорожі Дарвін дійшов висновку, що ці факти, можливо, «підривають стабільність видів»[7]. Коли після повернення до Англії він проаналізував зразки птахів, стало зрозуміло, що багато зовнішньо різних видів птахів були лише різновидами зябликів, що на різних островах виглядали зовсім по різному. Ці факти стали важливими віхами в розробці Дарвіном його теорії природного відбору як пояснення еволюції, яку він опублікував у своїй відомій роботі «Походження видів»[8].

Наприкінці 19-го століття Хосе Валдісан і Мануель Хуліан Кобос провели нову спробу колонізації островів, організували збирання знайденого на островах лишайнику виду (Roccella portentosa), що використовувався для отримання барвника. Після вбивства Валдісана одним з його працівників Кобос привіз з континенту нову групу з більш ніж сотні працівників до острова Сан-Крістобаль і спробував розпочати вирощування цукрової тростини. Він дуже жорстоко поводився зі своїми робітниками, тож повторив долю Валдісана і був убитий в 1904 році. Починаючи з 1897 року, Антоніо Гіл заснував нову плантацію на острові Ісабела.

В 1898 році тут працювала Галапагоська експедиція Хопкінса-Стенфорда, надіслана Зоологічним факультетом Стенфордського університету, а починаючи з вересня 1904 року — експедиція Каліфорнійської академії наук під керівництвом Ролло Бека, яка залишалася на островах протягом цілого року, збираючи науковий матеріал з геології, ентомології, орнітології, ботаніки, зоології і герпентології. Інша експедиція цієї Академії під керівництвом Темплетона Крокера відвідала острови у 1932 році з метою збору рослин, комах, риб, птахів, тварин та їх скелетів і скам'янілостей.

Протягом другої світової війни Еквадор уповноважив США встановити військово-морську базу на острові Бальтра і радарні станції на інших стратегічних точках. У 1946 році на острові Ісабела була організована колонія для злочинців, але вона була розформована в 1959 році.

У 1953 році на островах побував Тур Хеєрдал у пошуках спадщини інків. Приблизно з цього часу природоохоронні заходи на островах стали ефективнішими. У 1978 році острови були внесені до списку Світової спадщини ЮНЕСКО, а в 1985 році — до списку біосферних заповідників міжнародного значення.

Thor Heyerdahl, Arne Skjolsvold (1990). Archaeological Evidence of Pre-Spanish Visits to the Galapagos Islands: English and Spanish Texts (Institute for Comparative Research in Human Culture). A Scandinavian University Press Publication. ISBN 978-8200028796.  John L. Sorenson. Scientific Evidence for Pre-Columbian Transoceanic Voyages to and from the Americas. Maxwell Institute, Provo, Utah. Архів оригіналу за 22 червня 2008. Процитовано 14 липня 2008.  Abraham Ortelius (1570). Americae Sive Novi Orbis, Nova Descriptio. Theatrum Orbis Terrarum.  Gerard Mercator (1569). Nova et aucta orbis terrae descriptio ed usum navigantium emendate accomodata.  Maps and Charts of the Galápagos Islands. На сайті www.galapagos.to. Архів оригіналу за 13 червня 2008. Процитовано 14 липня 2008.  Selkirk, Alexander. Britannica Online Encyclopedia. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 14 липня 2008.  Keynes, Richard ed. 2000. Charles Darwin's zoology notes & specimen lists from H.M.S. Beagle. Cambridge: Cambridge University Press. June — August 1836 [Архівовано 23 травня 2011 у Wayback Machine.] Niles Eldredge (2006). VQR - Confessions of a Darwinist. The Virginia Quarterly Review. с. 32–53. Архів оригіналу за 8 серпня 2008. Процитовано 2 серпня 2008. 
Photographies by:
Statistics: Position
6746
Statistics: Rank
10210

Коментувати

Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсиланням спаму.

Безпека
572816493Click/tap this sequence: 7969

Google street view

Where can you sleep near Галапагоські острови ?

Booking.com

What can you do near Галапагоські острови ?

487.421 visits in total, 9.187 Points of interest, 404 Місця призначення, 47 visits today.