Емпайр Стейт-Білдінг побудований на місці, де з 1860 року знаходився центр для місцевої знаті. Тоді тут стояли два відомих будинки, що належали членам заможної сім'ї Астор (англ. Astor). У 90-х роках в цих будинках було створено готелі Waldorf Hotel (1893) та Astoria Hotel (1897), що згодом отримали спільну назву «Уолдорф-Асторія» (англ. Waldorf-Astoria). У 1929 році обидві будівлі готелю були знесені, для того, щоб розчистити майданчик для будівництва Емпайр-Стейт-Білдінг.

Нова будівля отримала свою назву від повсякденного найменування американського штату Нью-Йорк, який називають «Імперський штат». Назву вежі можна також перекласти як «Будинок Імперії», проект його виконала архітектурна фірма «Шрив, Лем і Хармон», а збудована вона на гроші Джона Рокфеллера-молодшого.

Будівництво очолював Джон Якоб Раскоб (засновник компанії «Дженерал Моторс»). Земляні роботи на ділянці почалися 22 січня 1930 року, а спорудження самої башти почалося 17 березня — в День Святого Патрика. Будівля зведена на двоповерховому фундаменті (для більшої стійкості) і підтримується сталевою конструкцією вагою в 54 400 тонн. На будівництво витрачено десять мільйонів цеглин і 700 кілометрів кабелю. На будівництві працювали 3400 робітників, переважно емігранти з Європи, а також кілька сотень будівельників-монтажників сталевих конструкцій з племені могавків, багато з яких приїхали на будівництво з резервації Канаваке біля Монреаля. Згідно з офіційними даними, під час будівництва було зафіксовано п'ять смертельних випадків серед робітників.[1]

Будівництво будівлі стало частиною висотної гонки в Нью-Йорку того часу. Два інших проекти, що брали участь у цій гонці — Уол Стріт 40 та Крайслер Білдінг, були на стадії реалізації, коли Емпайр-Стейт-Білдінг тільки починав будуватися. Кожен із проектів-суперників тримав титул найвищої будівлі протягом декількох місяців, поки Емпайр-Стейт-Білдінг не перевершив їх всіх. На будівництво пішло всього 410 днів. За тиждень будувалися приблизно чотири з половиною поверхи, а в найінтенсивніший період за 10 днів було зведено 14 поверхів.

Офіційне відкриття відбулося 1 травня 1931, коли президент США Герберт Гувер включив освітлення будівлі, натиснувши на кнопку в Вашингтоні. Вже наступного року першим використанням освітлення на верхівці будівлі було святкування перемоги Рузвельта над Гувером в президентській гонці в листопаді 1932.[2]

Діти губернатора Сміта перерізали стрічку. Знімки фотографа Льюїса Вікеса Хайна являють собою не тільки важливі історичні джерела, що зафіксували етапи будівництва будинку, але так само відображають життя і умови праці робітників того часу. На фотографії зліва зображено монтажника, що сидить на сталевий балці, цей образ — є символом тієї епохи, а також одним з найвідоміших образів, пов'язаних з Емпайр-Стейт-Білдінг.

Коли відбулося офіційне відкриття Емпайр-Стейт-Білдінг, Сполучені Штати Америки переживали епоху економічної депресії. Тому здати в оренду вдалося далеко не всі приміщення, а будинок одержав назву «Порожній-Стейт Білдінг» (англ. Empty State Building). Минуло десять років, поки всі приміщення, нарешті, були здані.[3][4] Будівля не приносила доходу власникам до 1950. Тільки в 1951, після продажу Роджеру Стівенсу і його партнерам за 51 млн доларів (рекордна для тих часів ціна, сплачена за одну споруду), будівля перестала бути збитковою.[5]

На початку експлуатації будівлі її шпиль замислювалося використовувати як причальну щоглу для дирижаблів. 102-й поверх був причальною платформою для підйому на дирижабль. Спеціальний ліфт, що курсує між 86-м і 102-м поверхами, міг використовуватися для транспортування пасажирів. Реєстрація, за задумом, проводилася на 86 поверсі. Однак, ідея повітряного терміналу була визнана невдалою через сильні і нестабільні повітряні потоки нагорі будівлі які робили причалювання дуже складним, і після першої спроби стало зрозуміло, що це утопічна ідея. Жоден цепелін так і не причалив до будівлі. У 1952 році на місці терміналу було розміщено телекомунікаційне обладнання. Згодом цю ідею все-таки віртуально втілили у фільмі «Небесний капітан і світ майбутнього» де показується висадка пасажирів з цепеліна на Емпайр-Стейт-Білдінг.

На Емпайр-Стейт-Білдінг встановлено велике число антен, через які ведеться теле- і радіомовлення. Ще 22 грудня 1931 року, всього через півроку після закінчення будівництва хмарочоса, з антени, встановленої на шпилі будинку, була проведена перша експериментальна передача телевізійного сигналу. Зараз вершину Емпайр Стейт Білдінг як базу для своїх передавачів використовують практично всі теле- і радіостанції Нью-Йорка.

28 липня 1945 року бомбардувальник ВПС США B-25 «Мітчелл», пілотований підполковником Вільямом Смітом в густому тумані врізався в північний фасад будівлі між 79 і 80 поверхами. Один з двигунів пробив башту наскрізь і впав на сусідній будинок, інший впав у шахту ліфта. Пожежа, яка виникла в результаті зіткнення, була погашена вже через 40 хвилин. В інциденті загинуло 14 осіб.[6][7] Бетті Лу Олівер вижила після падіння в ліфті з висоти 75 поверху — це досягнення потрапило у Книгу Гіннеса.[8] Незважаючи на цю подію, будівля не була закрита, і робота в більшості офісів наступного робочого дня не зупинилася.

За весь час експлуатації будинку тут було здійснено понад 30 самогубств.[9] Перше самогубство сталося відразу після завершення будівництва нещодавно звільненим робітником. У 1947 році навколо спостережного майданчика було зведено огорожу, тому що лише за три тижні тут було здійснено 5 спроб суїциду.[10] У 1979 році міс Елвіта Адамс вирішила звести рахунки з життям і стрибнула з 86-го поверху. Але сильний вітер закинув міс Адамс на 85-й поверх, і вона відбулася переломом стегна. Одне з останніх самогубств сталося 13 квітня 2007 року, коли з 69 поверху викинувся адвокат, через невдачі у своїй професійній діяльності.[11]