Дублінський замок почали будувати відразу після нормандського вторгнення за наказом англійського короля Йоанна Безземельного в 1204 році. Основні будівлі були готові вже до 1230 року. Побудований замок був типовою нормандською спорудою з внутрішнім двором оточеним високими товстими стінами з круглими вежами на кутах. Розташований на південному сході нормандського Дубліна, замок формував межу міста, використовуючи природну перешкоду — річку Поддл, річка також використовувалася і для наповнення водою рову замку. Міський мур Дубліна, що проходив до північно-східної Порохової вежі замку, оточував усе місто і знову поєднувався з південно-західної вежею замку Бірмігем-Поддл. Стіна, що проходила до башти Бірмігем-Поддл, мала склепінчасті проходи для надходження води в рів замку, частина цієї стіни збереглася досі під будівлями XVIII століття й відкрита для перегляду відвідувачами.

Протягом середньовіччя дерев'яні будівлі внутрішнього двору зазнавали численних змін, найважливіша споруда того часу з каменю та дерева Великий Хол, що використовувався як будівля парламенту, суду і бенкетної зали, був суттєво пошкоджений вогнем під час пожежі 1673 року й незабаром знесений. З початкових будівель замку не збереглося майже нічого, крім найвищої вежі Рекорд, побудованої в 1228-1230 роках, зубчаті стіни вежі надбудовано в XIX столітті.

Під час панування Британії в Ірландії фраза «католик замку» (англ. Castle Catholic) вважалася принизливою для ірландців і означала прихильність до британської адміністрації.

У 1907 році, незадовго до візиту короля Едуарда VII із замку було викрадено найвищі відзнаки ордена Святого Патріка (англ. Irish Crown Jewels). Королівські регалії одягалися монархом на церемонію посвячення нових лицарів. Місцезнаходження викраденого невідоме досі.

Під час англо-ірландської війни замок став осердям Британії в Ірландії і центром боротьби з ірландським сепаратизмом. Вночі 21 листопада 1920 року в підземеллях замку було вбито двох офіцерів ІРА та їхнього друга «при спробі втечі». Згодом день 21 листопада 1920 року увійшов в історію як Кривава неділя.

1922 року замок перейшов під юрисдикцію ірландського уряду і якийсь час використовувався як комплекс судових будівель. Після того як суди переїхали, замок використовувався для державного церемоніалу, в 1930 році Еймон де Валера як президент Виконавчої Ради, від імені короля Георга V отримав вірчі грамоти від послів іноземних держав. У 1938 році замок використовувався для інавгурації першого президента Ірландії Дугласа Гайда, надалі інавгурація президентів проходила там в 1945, 1952, 1959 , 1966, 1973, 1974, 1976, 1983, 1990 та 1997 роках.

У листопаді 1974 року в замку пройшла громадська панахида за померлим на своєму посту президентом Ірландії Ерскіном Чайлдерсом, у вересні 1975 року в замку прощалися з 93-річним Еймоном де Валерою, який за два роки до смерті покинув пост президента Ірландії.