Велика Британія
Context of Велика Британія
Вели́ка Брита́нія (англ. Great Britain), офіційна назва — Сполу́чене Королі́вство Вели́кої Брита́нії та Півні́чної Ірла́ндії (англ. the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland), скорочено — Сполу́чене Королі́вство (англ. the United Kingdom) — суверенна держава, розташована на північному заході від Континентальної Європи, на Британських островах. Територія включає острів Велика Британія, північну частину острова Ірландія та численні невеликі острови. Північна Ірландія — єдина частина Сполученого Королівства, що має суходільний кордон з іншою суверенною країною — Республікою Ірландією. Усі інші кордони є водними: Сполучене Королівство оточене Атлантичним Океаном, Північним морем, Англійським каналом та Ірландським морем, що утворює 12-ту за довжиною берегову лінію у світі. Ірландське море лежить між Великою Британією та Ірландією.
Сполучене Королівство — унітарна держава та конституційна монарх...Читати далі
Вели́ка Брита́нія (англ. Great Britain), офіційна назва — Сполу́чене Королі́вство Вели́кої Брита́нії та Півні́чної Ірла́ндії (англ. the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland), скорочено — Сполу́чене Королі́вство (англ. the United Kingdom) — суверенна держава, розташована на північному заході від Континентальної Європи, на Британських островах. Територія включає острів Велика Британія, північну частину острова Ірландія та численні невеликі острови. Північна Ірландія — єдина частина Сполученого Королівства, що має суходільний кордон з іншою суверенною країною — Республікою Ірландією. Усі інші кордони є водними: Сполучене Королівство оточене Атлантичним Океаном, Північним морем, Англійським каналом та Ірландським морем, що утворює 12-ту за довжиною берегову лінію у світі. Ірландське море лежить між Великою Британією та Ірландією.
Сполучене Королівство — унітарна держава та конституційна монархія з парламентською системою управління. Нинішній монарх — король Чарльз III. Королева Єлизавета II, яка панувала з 1952 до 2022, була главою держави, що правила найдовше. Столиця Королівства, і його найбільше місто — Лондон, глобальний міський та фінансовий центр з населенням у 10,3 мільйона осіб. Інші важливі міста: Бірмінгем, Манчестер, Глазго, Лідс та Ліверпуль.
Королівство об'єднує чотири історичні провінції (англійською — «країни»): Англію, Північну Ірландію, Шотландію та Уельс, столицями яких є Лондон, Белфаст, Единбург та Кардіфф, відповідно. Три з цих країн мають національні уряди з різним ступенем повноважень, щоправда, їхня влада делегована парламентом Великої Британії, який може ухвалювати закони в односторонньому порядку, однобічно змінюючи або скасовуючи деволюцію (Англія не має жодної делегованої влади). Острів Мен, розташований поблизу, Гернсі та Джерсі не входять до складу Великої Британії, оскільки є коронними володіннями з британським урядом, відповідальним за їхню оборону та міжнародне представництво. Сполучене Королівство володіє 14 заморськими територіями. Британський вплив можна спостерігати в мові, культурі та політичних системах багатьох її колишніх колоній.
Сполучене Королівство — розвинена країна, п'ята у світі за номінальним ВВП і дев'ята за ВВП з урахуванням купівельної спроможності. Королівство має економіку з високим рівнем доходу та посідає дуже високе, 14-те місце в індексі людського розвитку. У XIX ст. і в першій половині XX ст. країна була економічно найпотужнішою країною світу і досі зберігає значний економічний, культурний, військовий, науковий та політичний вплив. Велика Британія — ядерна держава і посідає шосте місце у світі за військовими витратами. Сполучене Королівство є постійним членом Ради безпеки ООН з моменту її заснування.
Королівство є провідним членом Співдружності націй, Ради Європи, Великої сімки, Великої двадцятки, НАТО, Організації економічного співробітництва та розвитку, Інтерполу та Світової організації торгівлі. До 31 січня 2020 року була членом Європейського Союзу, а до цього — її попередника, Європейської економічної спільноти протягом 47 років.
More about Велика Британія
- Currency Фунт стерлінгів
- Calling code +44
- Internet domain .uk
- Mains voltage 230V/50Hz
- Democracy index 8.54
- Population 27368800
- Область 242495
- Driving side left
Нікола Сансон. Мапа Англії, Шотландії та Ірландії. 1651Новітня історія
Акт про Союз між Королівством Англія й Шотландським королівством ухвалений у 1707, Акт про Унію 1801 об'єднав Королівство Великої Британії й Ірландське королівство. До середини XX століття Британія була центром найбільшої у світі Британської імперії.
Закони про Реформу 1832—1867 рр. надали право голосу робітничому класу, в 1911 влада Палати лордів була обмежена, Велика Британія брала участь у Першій світовій війні 1914—1918. Закон про Внутрішнє управління інкорпорував північно-східну Ірландію (Ольстер) в Об'єднане Королівство Великої Британії й Північної Ірландії. У 1921 Ірландія, крім Ольстера, стала домініоном. Перший лейбористський уряд очолив Рамсей Макдональд, в 1924. Загальний страйк відбувся в 1926; безробіття сягнуло 3 млн в 1931. Друга світова війна 1939—1945 рр. Коаліційний уряд з Вінстоном Черчиллем на чолі 1940—1945.
Сполучене Королівство було однією з «Великої трійки» держав (поряд із США та Радянським Союзом), які зібралися, щоб спланувати післявоєнний світ. Британія стала першим підписантом Декларації ООН і однією з п’яти постійних країн-членів Ради Безпеки ООН. Тісно співпрацювала зі Сполученими Штатами для створення МВФ, Світового банку та НАТО. Друга світова залишила Сполучене Королівство серйозно ослабленим і фінансово залежним від плану Маршалла[1], але на британській території була відсутня тотальна війна, яка спустошила Східну Європу.
...Читати даліRead less Нікола Сансон. Мапа Англії, Шотландії та Ірландії. 1651Новітня історія
Акт про Союз між Королівством Англія й Шотландським королівством ухвалений у 1707, Акт про Унію 1801 об'єднав Королівство Великої Британії й Ірландське королівство. До середини XX століття Британія була центром найбільшої у світі Британської імперії.
Закони про Реформу 1832—1867 рр. надали право голосу робітничому класу, в 1911 влада Палати лордів була обмежена, Велика Британія брала участь у Першій світовій війні 1914—1918. Закон про Внутрішнє управління інкорпорував північно-східну Ірландію (Ольстер) в Об'єднане Королівство Великої Британії й Північної Ірландії. У 1921 Ірландія, крім Ольстера, стала домініоном. Перший лейбористський уряд очолив Рамсей Макдональд, в 1924. Загальний страйк відбувся в 1926; безробіття сягнуло 3 млн в 1931. Друга світова війна 1939—1945 рр. Коаліційний уряд з Вінстоном Черчиллем на чолі 1940—1945.
Сполучене Королівство було однією з «Великої трійки» держав (поряд із США та Радянським Союзом), які зібралися, щоб спланувати післявоєнний світ. Британія стала першим підписантом Декларації ООН і однією з п’яти постійних країн-членів Ради Безпеки ООН. Тісно співпрацювала зі Сполученими Штатами для створення МВФ, Світового банку та НАТО. Друга світова залишила Сполучене Королівство серйозно ослабленим і фінансово залежним від плану Маршалла[1], але на британській території була відсутня тотальна війна, яка спустошила Східну Європу.
У перші післявоєнні роки лейбористський уряд під керівництвом Клемента Еттлі розпочав радикальну програму реформ, яка суттєво вплинула на британське суспільство в наступні десятиліття[2]. Основні галузі промисловості та комунальні підприємства були націоналізовані, створена держава загального добробуту, з'явилася всеохоплююча система охорони здоров’я, що фінансується державою, Національна служба охорони здоров’я. Зростання націоналізму в колоніях призвело до політики деколонізації: Індія та Пакистан отримали незалежність у 1947 році. Протягом наступних трьох десятиліть більшість колоній Британської імперії здобули незалежність, багато з них стали членами Співдружності націй.
Велика Британія стала третьою країною, яка розробила власну ядерну зброю (з першим випробуванням атомної бомби в 1952 році), але післявоєнні межі міжнародної ролі Британії були проілюстровані Суецькою кризою 1956 року. Тим не менш поширення англійської мови забезпечило постійний вплив її літератури та культури у світі. Через нестачу робочої сили в 1950-х роках уряд заохочував імміграцію з країн Співдружності. У наступні десятиліття Велика Британія стала більш багатоетнічним суспільством. Попри підвищення рівня життя наприкінці 1950-х і 1960-х років економічні показники Великобританії були менш успішними, ніж у багатьох її основних конкурентів, таких як Франція, Західна Німеччина та Японія.
Пряме правління Північною Ірландією з Вестмінстера введене в 1972 р. Сполучене Королівство приєдналося до ЄС в 1973. Лейбористи замінили консерваторів після страйку шахтарів 1974; консерватори повернулися до влади властей на чолі з Маргарет Тетчер в 1979. Соціал-демократична партія створена в 1981. Безробіття перевищило 3 млн. Війна на Фолклендських островах в 1982. Страйк шахтарів, найтриваліший в історії Великої Британії в 1984—1985. Безладдя в 1990 при введенні подушного податку. Британські війська брали участь у війні в Перській затоці в 1990—1991. В 1991 Джон Мейджор замінив Марґарет Тетчер на посаді прем'єр-міністра. Економічний спад триває. Уряд ратифікував Маастрихтський договір в 1993. У грудні 1993 були висунуті мирні пропозиції розв'язання проблеми Північної Ірландії разом з ірландським урядом (Декларація Даунінг Стріт).
У 2003 році у Великій Британії сталося масштабне відключення електроенергії, тільки у метро залишилися в ізоляції 250000 пасажирів, яких довелося евакуювати.
31 січня 2020 року Велика Британія вийшла із ЄС[3][4].
Пандемія коронавірусуУ 2020 році Велика Британія стала одним з епіцентрів пандемії коронавірусу у світі та в Європі зокрема. До цього призвела політика уряду країни. Спочатку оголосили, що населення має перехворіти на новий вірус і виробити до нього імунітет[5]. Згодом від цієї ідеї відмовилися і в країні 23 березня[6] ввели карантин. Станом на 18 квітня в країні було понад 114 000 інфікованих і понад 15 000 смертей. На початку травня країна вийшла за показниками інфікованості на друге-третє місце у світі після США та Росії і друге після США — за смертністю. Однак її обігнали Росія та Бразилія.
↑ Britain to make its final payment on World War II loan from U.S. The New York Times. 28 грудня 2006. ↑ Francis, Martin (1997). Ideas and policies under Labour, 1945–1951: Building a new Britain. Manchester University Press. pp. 225–233. ISBN 978-0-7190-4833-3. ↑ UK leaves the European Union. BBC News (en-GB). 31 січня 2020. Архів оригіналу за 15 квітня 2022. Процитовано 31 січня 2020. ↑ Джонсон підписав угоду про Brexit. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 25 січня 2020. Процитовано 25 січня 2020. ↑ Закриті кордони, «забуті» туристи, мільйони хворих за рік: як у Європі готуються до піка коронавірусу [Архівовано 19 березня 2020 у Wayback Machine.], Європейська правда, 16 березня 2020 ↑ Кількість хворих на коронавірус у Британії перевищила 8 тисяч, померли 422 людини [Архівовано 25 березня 2020 у Wayback Machine.], Українська правда, 24 березня 2020
