Бази́ліка свято́го Климе́нта в Латера́но (лат. Basilica Sancti Clementis in Laterano, італ. Basilica di San Clemente al Laterano) — католицька церква у Римі, Італія. Розташована на вулиці Сан Джованні ін Латерано, приблизно на рівній відстані від Колізею і Латеранської базиліки. Названа на честь святого папи Климента, першого проповідника християнства на українських теренах. Входить до складу унікального археологічного комплексу, що поділяється на верхній рівень (сучасна базиліка, зведена в XII столітті), середній рівень (ранньохристиянська базиліка, побудована в IV столітті) й нижній рівень (дві будівлі, що виникли в I столітті нової ери). Сучасна базиліка містить виконану ранньохристиянськими символами мозаїку XII століття, фрески XV і XVIII століть. У ранньохристиянській базиліці збереглися унікальні фрески IX століття, що містять, зокрема, перший з відомих написи простонародною італійською мовою. У базиліці спочивають мощі святих Климента...Читати далі
Бази́ліка свято́го Климе́нта в Латера́но (лат. Basilica Sancti Clementis in Laterano, італ. Basilica di San Clemente al Laterano) — католицька церква у Римі, Італія. Розташована на вулиці Сан Джованні ін Латерано, приблизно на рівній відстані від Колізею і Латеранської базиліки. Названа на честь святого папи Климента, першого проповідника християнства на українських теренах. Входить до складу унікального археологічного комплексу, що поділяється на верхній рівень (сучасна базиліка, зведена в XII столітті), середній рівень (ранньохристиянська базиліка, побудована в IV столітті) й нижній рівень (дві будівлі, що виникли в I столітті нової ери). Сучасна базиліка містить виконану ранньохристиянськими символами мозаїку XII століття, фрески XV і XVIII століть. У ранньохристиянській базиліці збереглися унікальні фрески IX століття, що містять, зокрема, перший з відомих написи простонародною італійською мовою. У базиліці спочивають мощі святих Климента, Ігнатія і Кирила.
Після припинення гонінь в IV столітті приватна будівля була звернена до церкви у формі базиліки: великий внутрішній двір перетворився на головний неф, його оздоблюють анфілади кімнат які стали основою двох бічних прибудов. У понтифікат Сіріція (384–399) церква була освячена на честь папи Климента, чиє ім'я остаточно витіснило з пам'яті ім'я його тезки-консула. Протягом усього IV століття церква Сан-Клементе співіснувала поряд з мітреумом. Культ Мітри був офіційно заборонений Феодосієм Великим в 395 році, після чого на місці мітреума була побудована абсида базиліки. Таким чином, до кінця IV — початку V століття склалася ранньохристиянська базиліка у тому вигляді, в якому її можна бачити на середньому рівні комплексу Сан-Клементе. Це була прямокутна трьохнефова базиліка з великою абсидою і притвором. Вже до цього моменту тут знаходилася правиця Ігнатія богоносця, чоловіка апостольського, єпископа Антіохії Сирійської, який прийняв мученицьку смерть на арені Колізею. Мозаїка в апсиді й хори сучасної «верхньої» церкви належали базиліці «нижній», на що вказують численні ранньохристиянські символи, не зрозумілі християнам XII століття, але дорогі віруючим більш ранніх століть. На вівтарні перегородці і стінках хорів сучасної базиліки збереглися монограми папи Івана II (533–535), який до обрання на папський престол був кардиналом-священиком Сан-Клементе. Таким чином, ці елементи були або прямо перенесені з «нижньої» базиліки в «верхню», або дбайливо реконструйовані у XII столітті.
У IX столітті «нижню» базиліку прикрасили фресками які збереглися досі, що є найціннішим пам'ятником християнського образотворчого мистецтва цього часу. У IX столітті в Сан-Клементе перенесли мощі папи Климента, знайдені святими Кирилом і Мефодієм у Криму і привезені рівноапостольними братами до Риму. В 867 році папа Адріан II спільно з Кирилом і Мефодієм перенесли мощі Климента в присвячену його пам'яті базиліку. 14 лютого 869 року Кирило помер у Римі і був, за бажанням Адріана II і римського народу, похований в Сан-Клементе. У 1084 Сан-Клементе була сильно пошкоджена під час пожежі, що послідував за взяттям Риму норманами під керівництвом Роберта Гвіскара. Очевидно що ступінь пошкоджень була такою, що було вирішено не відновлювати базиліку, а побудувати нову на місці старої. У нову «верхню» базиліку перенесли мощі Климента, Ігнатія та Кирила, а також найцінніші предмети оздоблення. У результаті, незабаром про існування колишньої «нижньої» базиліки під основою нової «верхньої» повністю забули. Лише в 1857 році пріор Сан-Клементе Джозеф Маллулі в результаті розкопок знову відкрив світові ранньохристиянську базиліку.
Коментувати